Чому в молитві маємо усвідомлювати свою гріховність і свою всемогутність

Часто, говорячи про молитву, уявляємо її для себе як те, що приносить нам мир і радість, присутність Бога.

Цей досвід спонукає нас молитися. А з іншої сторони це не лише досвід відчуттів, пережиттів, а також усвідомлення того, хто є Бог, а хто є ми.

Бог може все зробити, а ми ― обмежені в своїх розуміннях. А з іншої сторони, мусимо пам’ятати, що ми унаслідували від Адама і Єви грішну природу. Тож є наша людська природа ― ущерблена і грішна, а з іншої сторони є благодать всемогутнього Бога. Тож суть молитви в усвідомленні своєї грішності і своєї всемогутності.

Ми часто маємо спокусу самотужки щось здобути, самотужки навчитися молитися, самотужки провадити духовне життя, самотужки стати доброю людиною. І в цьому була проблема фарисеїв. Вони хотіли самостійно спастися, самостійно молитися...

Тому для молитви важливим є розуміння своєї грішності й обмеженості. Те, що ми спостерігаємо у "Притчі про блудного сина". Коли він відчув свою гріховність і обмеженість, а також пригадав собі батьківську любов, то повернувся.

Так і ми маємо усвідомлювати свою обмеженість і грішність, але розуміти, що Бог може багато нам дати, що Він може нас перемінити, бо для Бога немає неможливих речей.