Чому зараз модно бути атеїстом?

Архиєпископ Ісіченко знає, чому зараз модно бути атеїстом Please, let  me…- проштовхується до входу молода жінка.  Палац Потоцьких – чи не найпопулярніша туристична атракція Львова, і культурне життя кипить тут сьогодні ще жвавіше, ніж за графових часів. Пообідня вереснева година не присмалила норовливих  покупців – Книжковий Форум не та подія, коли дозволиш собі посидіти вдома. Та я переступила поріг Палацу і незчулася, куди зникла вся гамірність  міста. Ні, це не той Палац, куди з`їжджаються туристи; ні, це не той Палац, де творилася історія. Це те місце, де історія твориться сьогодні. Електронний дисплей годинника відображає 14:40 – це означає, що до презентації залишилося ще двадцять хвилин. Але винуватця події годі шукати за пообідньою кавою. Спокійне задумливе обличчя різко змінюється широкою посмішкою – он там, у натовпі, він угледів доброго знайомого. Широкими обіймами  зустрічає багатьох гостей – тут, у Львові, удвічі приємніше бачити доброзичливі очі, аніж вдома -  у Харкові. Покірно очікуючи своєї години, на столі лежать вже підготовлені до автографу книги. «Ми просто йшли…» - не перша праця архієпископа Ігоря Ісіченка, але перша не наукова. Владика Ігор Ісіченко – людина непересічна. Якщо крім нього і знайдеться кілька осіб серед духовенства, які подолали б стільки випробовувань зміною влади, епохи, ментальності,  то їхню кількість можна перерахувати на пальцях однієї руки. «Ми просто йшли …» - це книга спогадів, книга мемуарів, книга підсумків. «Я довго зважувався, писати цю книгу чи ні. Бо ще не вважаю себе старим. Але остання година нікого не обминає», - пояснює свою мотивацію архієпископ. «Ми просто йшли…» - це історія формування Ігоря Ісіченка як літературознавця, історія еволюції його  духовних пошуків, що спочатку привели до  політичної опозиції, а згодом – у лідери УАПЦ. Українській церкві Божою ласкою вдалося перетерпіти чимало скрут. Але щодня ми отримуємо все нові випробування.

«У молодіжному середовищі зараз стало модно бути атеїстом – засимілювати себе з політикумом, бюрократичними структурами. На жаль, сучасне суспільство – монологічне, яке не вміє цінувати співрозмовника. Наша біда, що молоде покоління живе в атмосфері ток-шоу, де всі прагнуть бути почутими, але ніхто не хоче слухати.

Якщо не підживлювати вогнище, воно згасне. З вірою те саме. Мене завжди дивувало, наскільки відмінними виявлялися свідчення моїх дідуся-бабусі про події війни, голоду від того, що я читав із підручників. Зберегти і висловити інформацію – це одне; переосмислити її – зовсім інше; це потребує значних зусиль» - так коментує виклики сьогодення владика. Є добре  прислів’я: «Історію треба вчити, аби не припускатися помилок минулого». Книга «Ми просто йшли…» - чудова нагода вивчити колишні помилки.                                            Підготувала Ірина Яремчук