Нові протестанти: що потрібно знати?

Безумовно, вам доводилось чути про Реформацію та її впливи на Церкву. Найпростіше визначення Реформації (з лат. Reformatio перетворення, переображення)  – це потужний рух змін у релігійній та політично-суспільних сферах у XVI – поч. XVII століть у Західній та Центральній Європі. Одним з найбільш відчутних наслідків Реформації для Церкви стало формування нової гілки християнства – протестантизму. Протестантизм є сукупністю різних церков та деномінацій, які відрізняються різними підходами до богослов’я та віри загалом. Найвідоміші гілки протестантизму – лютеранство та кальвінізм (вони отримали назву від імен своїх засновників); а також англіканство, яке виникло й розповсюджене у Великій Британії завдяки королю Генріху VIII. Проте згадані вище гілки протестантизму теж зазнавали розколів та змін, тому уже в XIX столітті почали формуватися течії, які уже різняться не лишень від католицизму, але від перших «старих» протестантів. Оскільки на даний момент в Україні майже не поширені перші гілки протестантів, нашу увагу привернула саме нова хвиля протестантських рухів (методисти, адвентисти, п’ятидесятники, харизмати тощо). Аби зрозуміти, чим вони відрізняються ми спробували вивести кілька ознак, та одразу хочемо відзначити: перелік є доволі умовним, адже нові протестанські рухи є об’єктом серйозних богословських досліджень, на що не претендує дана стаття.

1. Нові протестанти відкидають рятівну місію Церкви.

Рятівна місія Церкви – полягає у тому, аби врятувати людину від гріха й бути тим місцем, через яке людина має прийти до спасіння. Нові протестанти ж відкидають цю ідею, це пов’язано з тим, що у них інше поняття Церкви. Для цих течій Церква тільки там і в той момент, де група людей читає Біблію. Тобто у них немає поняття Вселенської Церкви.

2. Solo Scriptura – лишень Писання.

Біблія – це основа. Якщо Католицька Церква доповнює біблійні вчення – вченням отців Церкви, то протестанти засновують своє богослов’я виключно на Біблії та особі Ісуса Христа. Читання біблійних текстів та їхнє інтерпретування є основою протестанського богослов’я, як і в перших течіях; так й в новій хвилі протестанства.

3. Відкидається роль духовенства.

Сучасним протестанським течіям притаманне відкидання ролі духовенства, адже у протестантизмі існує ідея «загального священства віруючих». Таким чином, оскільки будь-хто має право проповідувати вчення Христове, роль духовенства просто нівелюється.

4. Не визнають церковної атрибутики.

Під церковною атрибутикою мається на увазі різноманітне священне вбрання, церковне приладдя тощо, що притаманне «старим» протестанським деномінаціях. Новітні течії протестантів відкидають будь-яку церковну атрибутику. Єдине, що можна побачити у деяких гілок – це хрест як символ Христа.

5. Відкидають святі Таїнства.

Сім святих таїнств, які признає Католицька Церква, протестанти не вважають «таїнствами». Проте деякі течії таки визнають Хрещення та Євхаристію, оскільки це було безпосередньо пов’язано із життям Христа на землі. Тим не менш, навіть Хрещення та Євхаристія  є символічними. Окрім цього, Хрещення відбувається повним зануренням (як Христос у Йордані) й лишень у дорослому віці.

6. Відзначають тільки ті свята, що пов’язані із іменем Христа.

Однією із причин Реформації стало значне поширення культу святих у тогочасній Європі. Протестанти, вважаючи, що це ніяк не пов’язано із Біблією (Sola Scriptura), відкидають будь-які свята, які не згадані у Писанні.

7. Громади очолюють обрані пресвітери.

Протестанські громади «парафії» мають своїх провідників, які називаються пресвітерами. Цікавою особливістю є те, що це виборна посада й громада сама голосує за того, хто буде очолювати її. Як уже згадувалось вище, протестантизм переживав багато змін та розколів від Реформації до наших днів. Тож важливо відзначити, що усі вище згадані особливості не обов’язково притаманні усім течіям. Різні протестанські течії часом дуже різняться не лишень від католицизму, але також одна від одної.   Автор: Ольга-Марія ГНИП