"Вифлеємська гостина": особливе свідчення

Щорічно, впродовж понад двадцяти років, у стінах Українського католицького університету, традиційно 6 січня, відбувається «Вифлеємська гостина». Це приготована волонтерами вечеря для людей, які не мають можливості з кимсь розділити радість Різдва. Про підготовку до заходу, його важливе значення, роботу волонтерів тощо поспілкувались із аспірантом кафедри історії Церкви УКУ, організатором проекту – Назарієм Петрівим.

– Назарію, розкажіть, будь ласка, яка основна мета організації Святвечора для одиноких та малозабезпечених людей в УКУ? Як відбувалась ця акція минулого року і чим буде відрізнятись цьогорічна?

Святвечір для потребуючих  «Вифлеємська гостина» - це благодійна ініціатива студентів та працівників Українського Католицького Університету, яка  вже багато років поспіль відбувається в стінах філософсько-богословського факультету. Щороку участь в акції приймає кілька сотень осіб, частина з яких традиційно  проводить Надвечір’я Різдва Христового  спільно  з нашими волонтерами за святковим столом  на богословському факультеті. Окрім святкової вечері, спільно  з нашими  гостями ми колядуємо та маємо нагоду взяти участь у святковому богослужінні. До частини гостей, вирушаємо  з нашими волонтерами напередодні. Загалом,  за останні десять років, вдалося допомогти понад  10 тисячам потребуючих  осіб.  Цьогорічна святкова програма розпочнеться о 14.00 зі святкової коляди, відтак, о 15.00  матимемо святкове богослужіння, а о 16.00 розпочнеться  Свята Вечеря.

- Яким є Ваш найбільш особливий спогад від організації Святвечора?

В мене  за цей час трохи  їх назбиралось))

Але, мабуть, найбільш особливими  серед них  є три з різних років організації проекту.

Перший –це зустріч  та розмова  із  однією нашою гостею  п. Іриною. З цією надзвичайно позитивною жінкою ми  зустрілись у далекому 2009 р., вона була однією з наших гостей. Пригадую, того Святвечора я і ще кілька волонтерів роздавали подарунки гостям вечері, і якось мимоволі звернули увагу на пані Ірину та її великий наплічник.  Всім  було цікаво, для чого він жінці? Оскільки я  був наймолодшим, то мені випало запитати  її про це. ЇЇ вдповідь запам’яталась мені, мабуть, на все життя. Вона сказала, що цей наплічник та його вміст – це все що у неї залишилось. Ця жінка мешкала у Львові у власній трикімнатній квартирі, однак переписала житло на доньку, яка вигнала рідну матір та бабусю з дому. Знаєте, коли в мене  опускаються руки і я кажу, що  з мене вже досить, завжди пригадую собі цю неймовірну жінку, яка не лише не зламалась, але й не озлобилась на весь світ і знайшла в собі сили  жити  далі.

Інший спогад пов'язаний із  тепер уже владикою Борисом Гудзяком, колишнім ректором УКУ. Зазвичай, владика щороку брав участь у заході, але не  лише як гість чи ректор вузу, але й як волонтер. Можете собі уявити, щоб ректор вузу не просто сів за спільний стіл із потребуючими, але й прислуговував їм та, більше того, по завершенні святкування взяв ганчірку та почав прибирати  зі столів так, як і решта наших волонтерів.

Останній спогад, це знов ж  таки  розмова  напередодні Святвечора з о Ігорем Бойком, тоді ми говорили про багато технічних речей, пов’язаних із організацією Святвечора, а насамкінець нашої розмови отець сказав одну фразу, яка й досі  мотивує мене. «Бог діє через  людей!». Підтвердження цим словам  засвідчую кожного року. Іноді бувають такі моменти - просто  безвихідні, тоді застановляюсь на хвилинку і прошу Бога діяти через  людей. Він завжди діє, іноді в дуже оригінальний спосіб. Ось,  для прикладу, цьогорічна історія: ми пережили чи не найскладніший рік в історії проекту, у нас просто не  було  жодної копійки до  середини листопада, ми почали молитись  дев’ятницю до Богородиці що розв’язує вузли, і уявіть собі, після того, як ми прочитали  заключну молитву 9-го  дня, я отримав повідомлення на ФБ від одного із наших жертводавців. Воно було  дуже коротке, і в той же час – промовисте. Автор повідомлення запитував «На коли Вам потрібні кошти?» І очевидно справа тут не лише в коштах, але в тому, що  Бог  діє через  людей.

- Розкажіть про команду, яка працює над організацією цього Святвечора, про волонтерів зокрема…

Цьогоріч – це  дві людини)). Ми потребуємо волонтерів на 5-6-те січня. Більше навіть на 6-те, які  б могли  допомогти нам  розкласти  їжу та поспілкуватись із нашими гостями. Кожного  року 6-го січня проходимо  квест  «знайди машину на Різдво» оскільки  приготуванням їжі займається «Фест», нам необхідно знайти транспорт, щоб доставити  їжу з Козельницької на Хуторівку. Кожного року більшість волонтерів від 85 до 95% складають просто небайдужі львів’яни та мешканці інших міст, а іноді навіть країн, які, довідавшись про нашу ініціативу, жертвують власним часом  та  зусиллями, щоб допомогти  гідно  зустріти Різдво тим, хто потребує.

- Якими є основні етапи підготовки до Святвечора?

Зазвичай, підготовка розпочинається у вересні, в цей час починаємо  формувати  базу потенційних жертводавців, відтак формуємо листи-прохання та розсилаємо  їх. Наприкінці грудня починаємо робити попередні закупи  на Святвечір. Від 5-6-го відбувається безпосередня підготовка, заготовка страв, декорування залу та інше.

- Чого очікуєте від цьогорічного Святвечора?

Сподіваюсь, що нам  вдасться поділитися радістю з тими, хто її потребує.

Підготувала Лідія Батіг