Місцеві вибори на носі. Михайло та Маґдалина Димид дають аргументи – чому християнам не треба цуратись політики і на прикладі світлих постатей окреслюють фоторобот християнського політика.
Бог вибрав нам час народження і батьківщину, тому ми разом із іншими відповідаємо за історичний розвиток спільноти в якій живемо.
Думка про те, що політика є місцем моральної небезпеки, не виправдовує самоізоляцію віруючих від політичної активності.
Тим більше, – якщо християни мовчатимуть, то хтось інший це зробить замість них, згідно свого бачення світу.
Активно займатися політикою, це сказати іншому – “ти не сам”, це дбати про спільне добро, а така місія – це виклик кожному віруючому.
Ми не можемо не взяти на себе відповідальність за свій час, як це зробили християнські дисиденти Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська чи Іван Світличний.
Як християнин має займатися політикою?
Християнин, який займається громадською чи політичною діяльністю повинен мати відповідний стиль життя.
Спільне добро можна осягнути, коли відповідально розуміти потреби людей та діяти відповідно до законів. Людина повинна бути у центрі політичної уваги.
Моральний вимір діяльності політика полягає у зобов’язанні розділяти долю людей та разом з ними шукати рішення соціальних проблем. Від політика вимагається, бути на передовій у важких пошуках добра і не йти за настроями тих, що шукають лише користі в інституціях. Яскравим прикладом цього є Магатма Ґанді.
Тому ті, хто несуть політичні та адміністративні обов’язки, мають володіти чеснотами, які на довгу дистанцію забезпечує тільки віра.
Словом, сьогодення вимагає від християн участі в політиці.
Треба жити історією, яка нам довірена.
Ти не один!
