7 причин, чому я люблю піст

Інші дописи автора

    Оціни

        7 причин, чому я люблю піст

        З дитинства у мене сформувались досить дивні і цікаві водночас візії посту. Насамперед, через «картинку», яка дитину вражає найбільше: звична церква переодягається. Пурпурові шати, дивний холод оголених вівтарів та ікон, завжди звично вкутаних різними рушничками-вишивками, а ще й хоругви – їх теж залишають без одягу.

        Read in English: 7 REASONS why i love fasting

        Вже скільки часу пройшло, а візуалізація посту у мене й досі ще така ж. Від того і стільки внутрішніх суперечок. Я не хочу сумувати під час посту, каже мені моє єство. На фоні розквітлих підсніжників, воно не надто розуміє жалобних церковних шат.

        Що ж, каже розсудливість не про те йдеться. А про що ж.

        Справді, мені з кожним роком час посту вдається переживати по-різному. Скажу одразу, що дуже прикро, коли розумієш, що ти згаяв його, відкинув нагоду щось змінити. Щоб такого не трапилось, пишу собі заздалегідь причини, чому я люблю піст і для чого він мені.

        1. Піст зовсім не сумний. Просто це час, коли Бог вирішує мовчати. Це щось, на кшталт, як мама чи тато, чи коханий поїхали у відрядження. Наприклад, на 40 днів, і ти зможеш поспілкуватися з ними лише по скайпу, в середу і п’ятницю, а в неділю вони приїдуть побачитися. Розлука вчить відповідальності, ти раптом починаєш розуміти, як добре, що батьки поруч щодня.
        2. Піст – це не перестати їсти м’ясо. Бо я не люблю його понад усе. Для мене – це виділити час готувати собі просту їжу, але свіжу і поживну. І так проявити повагу до свого тіла, яке дав мені Бог. Так, мені завжди шкода часу дбати про свій шлунок, а потім він не шкодує мене.
        3. Піст – це нарешті знайти більше молитви і тиші, щоб побути з тими, хто потребує моєї присутності. Рідні, знайомі, незнайомі.
        4. Ще трошки більше працювати, не витрачаючи часу на справи менш необхідні або шкідливі взагалі.
        5. Трішки більше відпочивати ( це за умови якщо пункт 4, частину після коми, вдасться справдити)
        6. Щодня дякувати за все, що є. Щоб навчитись бути готовим усе, що маю, віддати. Як колись Йов і як одного разу Ісус.
        7. Це можливість цінувати кожну хвилину, коли у мене все добре. Бо я знаю, як це, коли прокидатись вранці страшно. Коли я просто встаю і спокійно йду на роботу – вчуся дякувати за найцінніше.

        Переглядаючи куплені на благодійному аукціоні малюнки хворого на ДЦП хлопчика, неймовірні роботи, розумію, як багато може кожен з нас. Як моя невеличка пожертва одразу ж повернулась до мене сторицею. Піст – це коли серце більшає від тепла і любові, які розцвітають всередині.

        Фото:  mobypicture.com

        Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.

        Інші дописи автора

          Оціни

             

             

            Підпишись на новини

            Про автора

            Тетяна Трачук
            Учасник команди ДивенСвіт:)

            Напиши відгук