Говорити людям: “я буду молитись за тебе” і не робити цього.
Звинувачення цілком виправдане. Мабуть, немало з нас цим гріхом грішили. І оскільки більшість з нас “ненавмисне” так грішить, то найкраще, що варто тут зробити: знайти час у своєму щільному графіку для того, щоби молитись за тих чи інших людей.
Невже ми і насправді такі зайняті, що не можемо зупинитись хоча би на хвильку і помолитись за чиїсь потреби?
Ми маємо навчитись виконувати свої християнські обов’язки.
Може, наша молитва одного разу стане поворотним моментом у житті іншої людини, приведе її до Бога?
Не дозволяймо, щоб зайнятість стала перешкодою для можливості свідчити про Бога.
Щонеділі ходити до церкви і впродовж тижня ігнорувати голос Божий
Ой, і тут запахло смаленим. Багато з нас зробили Бога пунктиком у недільному розкладі. І це вже ввійшло у звичку.
А правда в тому, що все наше життя має обертатись навколо Бога. Він має бути першим у переліку наших пріоритетів.
Будь-яке інше ставлення до Бога руйнує сам фундамент християнської віри.
Проаналізуймо, на що ми тратимо свій час, гроші, сили.
Якщо хочемо, щоби наше життя змінилося, то для Бога у своємі серці слід підготувати найкраще місце.
А не ставитись до Нього, як до гравця із лави запасних.
Постійно просити у Бога про “своє” і відкидати те, що Він дає
Занадто багато з нас ставляться до Бога як до особистого “джина”. Молитва дана нам для безпосереднього спілкування з Творцем, але гірка правда у тому, що занадто часто ми користуємось нею як банком або рестораном фаст-фуду.
Не нам вирішувати і вказувати Господеві, що Він має давати. Ми повинні довіряти Його планам.
Бог дуже часто відповідає нам, але ми не хочемо чути цих відповідей, бо вони не те, що ми собі уявляли.
Щоразу, коли ми ігноруємо Божу волю, то начебто кажемо: “Я не довіряю Тобі”.
Намагатись бути модним, жертвуючи при цьому своїми християнськими цінностями.
Немає нічого поганого у тому, щоби бути модним, однак є велика спокуса, вливаючись у культурне середовище, втратити свої переконання і цінності.
Ми даремно намагаємось змінити цей світ, якщо нічим від нього не відрізняємось.
Говорити людям, що “Бог ніколи не дасть того, з чим ви не зможете справитись”
Чому не варто? Та бодай тому, що це – брехня.
Насправді є так: Бог може дати людині такі труднощі, з якими вона сама не зможе дати собі раду і буде потребувати Божої допомоги.
Навіть якщо це нас шокує, мусимо пам’ятати, що далеко не завжди у нашому житті все буде йти гладко, за планом.
Іноді у житті трапляються такі неприємні сюрпризи, що нам, аби пройти цю чорну смугу, просто неможливо не просити підтримки і присутності Бога.
Бог не створив нас для “незалежного” від Нього життя.
Переклад Тетяни Трачук
