Бувало у вас таке враження, що молитва зайва? Виникали думки про те, що про все сказане Бог знає ще задовго, ніж це виникло у нашій голові? І справді, для чого ці молитви?
„ Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати“ (Йоана 16:25)
„ Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього“ (Матея 6: 8).
Здавалося б, ці два уривки суперечать один одному. Навіщо просити, якщо Господь усе й так знає?
Та ми молимося не заради відповіді, а заради відкритості перед Богом. Приходячи до Бога тільки з проханнями, ми сердимося, якщо не отримуємо відповіді. Завдання християнина — не дововодити світові, що „Бог працює“, а бути свідченням благодаті та Його жертви, завдяки яким ми можемо не ховатися, як Адам в Едемському саду.
„ Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов. Я вийшов від Отця і прийшов на світ – і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь“ (Йоана 16: 26-27)
Наскільки цей вірш можна застосувати до нас? Чи любимо ми настільки Сина Божого, що Бог-Батько був би готовий слухати нас? Наскільки ми близькі й відкриті перед Богом, щоб Христу не потрібно було просити про нас, але нам самим можна було це робити?
Коли нам здається, що Бог не відповідає, ми шукаємо винного, ми засмучуємося. Не піддавайтеся цій спокусі, а будьте спокійні. Бо якщо незрозуміло, коли Бог відповість, знайте — саме це і є той час, коли Бог говорить, і говорить саме Вам: щось дуже особисте, що вимагає особливої уваги і довіри.
Переклад Наталії ПАВЛИШИН
