Книга Буття 7, 6-9
Було ж Ноєві шістсот років, як стався потоп на землі. 7 І ввійшов Ной, сини його, жінка його й жінки синів його з ним у ковчег перед потопом вод. 8 З чистої скотини і з нечистої скотини, з птаства й зо всього, що повзає по землі, 9 прийшли до Ноя в ковчег по парі, самець і самиця, як велів Бог Ноєві. (Бут. 7, 6-9).
Книга приповідок 9, 12-18
Коли ти мудрий, мудрий для себе; коли ж насмішник, сам один нестимеш наслідки того. Дурнота – пустотлива, недбала, не відає нічого. Сидить біля дверей свого будинку, на троні, на висотах у місті, щоб кликати перехожих; що дорогою собі простують. “Хто невіглас, нехай сюди заверне”, а безумному вона каже: “Вода украдена солодка, і смачний хліб схований!” А він і не знає, що там тіні і що її гості в самій глибині Шеолу. (Прип. 9, 12-18).
Мудрість і дурнота – це ті людські якості, які найчастіше оспівують у фольклорі. Чому народним устам це настільки важливо? Мабуть, через те, що ці поняття – найважливіші.
Мудрість облагороднює людину, вона підкреслює Божу досконалість у творенні людини. Дурнота в той же час нівечить таку досконалість, стає перепоною для людського розвитку.
Кожен вибір наш може бути виконаний за критеріями мудрості чи нерозважності.
Особливо у час Великого посту є нагода зважити свої вчинки – глобальні і не надто. Зважити їх на вагах мудрості. І розпочати це слід із свого серця, в якому коріниться джерело мотивацій – Бог.
Бог є Мудрістю, прагнути виконувати його волю – це і є шлях до справжнього просвітлення.
Господи, допоможи нам пізнавати Тебе щодня! Амінь.
