Діяння Апостолів 1:12-17;21-26
12 Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу. 13 Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. 14 Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами. 15 І ставши тими днями Петро серед братів, – зібралось їх разом яких 120, – промовив: 16 «Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса. 17 Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього. 21 Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, 22 почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, – щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.» 23 І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія. 24 І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, 25 щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце. 26 І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.
18 Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – той об’явив. 19 Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?» 20 А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я – не Христос.» 21 То вони спитали його: «Що ж – Ілля ти?» – «Ні», мовив він. «Пророк ти?» – «Ні», відказав він. 22 Тоді вони йому: «То хто ж ти такий – щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?» 23 Промовив: «Я – голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, – як ото пророк Ісая сказав.» 24 Були ж посланці з фарисеїв. 25 Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?» 26 Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте; 27 він наступить після мене, а я йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі.» 28 Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.
Події сьогоднішнього Святого Письма – такі різні і схожі водночас. Одна з них – про те, як Йоан Хреститель очікує приходу Месії і говорить про те, що це вже сталося. Друга – про те, як апостоли після Вознесіння Ісуса Христа налагоджують свою працю як Його послідовників в очікуванні Другого Пришестя Бога-Сина на землю.
Син Божий був серед людей 33 роки, і за цей короткий час змінилася доля людства. Відтоді людство чекає на кінець світу вже майже 2000 років. Те, що він все не наступає, свідчить про те, що апостолам та їхнім послідовникам треба безустанно працювати на Божій ниві. Це для нас 2000 років – це дуже багато, а для Бога – мить…
Ми щороку маємо нагоду згадати всі події із земного життя Христа: Різдво, Хрещення, перебування в пустелі, смерть і Воскресіння. А тоді – Вознесіння Ісуса та зіслання Святого Духа на апостолів. Тож для нас ті 33 роки теж символічно проходять дуже швидко.
Часу може бути замало, його може й бути забагато… Та головне – чому ми цей час присвячуємо. якою є наша мета. Метою Ісуса на землі було відкупити гріхи нас усіх на Хресті та перемогти смерть Воскресінням. А ще – навчити нас любити Бога та один одного.
А якою є наша мета, людей? Прогрес? Комфорт? Перемоги над ворогами? Бог дав нам час, щоб вирішити.
Господи! Поможи мені щодня усвідомлювати, для чого я живу на землі! Амінь.
