Діяння Апостолів 12:1-12
1 Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. 2 Він стяв мечем Якова, Йоанового брата. 3 Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків. 4 Схопивши його, він посадив його у в’язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці. 5 Отож, Петра стерегли у в’язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього. 6 Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю. 7 Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього. 8 Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.» 9 Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить. 10 Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього. 11 Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.» 12 Цілком свідомий, він пішов у дім Марії, Матері Йоана, що звався Марком, де досить багато зібрались і молилися.
Діяння Апостолів 3:1-8
1 Петро і Йоан ішли у храм на молитву о дев’ятій годині. 2 А був там чоловік кривий від лона матері своєї, якого приносили і клали щодня біля дверей храму, що звалися Красними, просити милостині від тих, що йшли до храму. 3 Як тільки він побачив Петра і Йоана, що саме входили у храм, попросив у них милостиню. 4Петро з Йоаном, споглянувши на нього, сказали: «Глянь на нас!» 5 Той вдивлявсь у них, сподіваючися щось від них дістати. 6 Петро промовив: «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» 7 І схопивши його за правицю, підвів його, і тієї хвилі окріпли його ноги з суглобами. 8 Встав той, зірвавшись, і почав ходити й увійшов з ними у храм, ходячи, підскакуючи і хвалячи Бога.
Євангелія від Йоана 15:17-16:2
17 Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! 18 Ненавидить вас світ – то знайте: мене він ще перед вами зненавидів. 19 Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. 20 Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене – переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали – зберігатимуть і ваше. 21 Та все те робитимуть вам за моє ім’я, не знають бо того, хто послав мене. 22 Якби я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх! 23 Хто ненавидить мене, той і Отця мого ненавидить. 24 Був би я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, – гріха не мали б вони. А так – ось бачили, і зненавиділи: і мене, і Отця мого.25 Але щоб здійснилося слово, яке в законі їхньому записано: Зненавиділи вони мене без причини! 26 Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. 27 Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.» 1 «Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися. 2Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.
Євангелія від Йоана 2:12-22
12 По тому ж подався він у Капернаум, він сам і його мати й брати та учні його, і перебули там декілька днів. 13 Незабаром була юдейська Пасха, тож Ісус вирушив до Єрусалиму 14 і зустрів у храмі тих, що продавали волів, овець і голубів, а й міняйли сиділи теж. 15 І зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав. 16 Продавцям же голубів сказав: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом!» 17 Пригадали тоді його учні, що написано було: «Ревність дому твого поїдатиме мене». 18 А юдеї озвались і мовили до нього: «Яким знаком доведеш, що таке чиниш?» 19 Ісус відрік їм у відповідь: «Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю.» 20 Юдеї ж відказали: «Будовано храм цей сорок і шість років, а ти його поставиш за три дні?» 21 Та він говорив про храм свого тіла, 22 тож коли воскрес із мертвих, то й пригадали його учні, що він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік.
Ді. 3, 1–8. «Що ж маю, те тобі даю»
Бачимо, що цей бідний чоловік, кривий від лона матері, не міг дати собі ради сам, не міг працювати, тому його приносили до дверей храму, щоб він збирав милостиню. Він був упокорений своїм фізичним станом, бо залежав від інших людей, просив на прожиття… Апостол Петро, бачачи його фізичне каліцтво, не дає йому матеріальних речей, а дає щось значно більше. І не лише, як би це нам здавалося, що дає йому просто здоров’я, ні, дає те, чого він дійсно потребує.
Ми часто просимо щось, звертаємось до Бога, і Він дає нам згідно з нашої нужди і потреби. Маємо також розуміти, що як Бог дає нам те, що нам правдиво потрібне для нашого добра, так і ми маємо давати людям щось більше, ніж лише матеріальне. Треба допомагати, звичайно, іншим людям і в матеріальних справах, але пам’ятати, що людина хоче більшого. Людина хоче Бога, спрагла за духовним життям, хоче жити у правді й мирі, то ж найголовніше стараймося «давати» людям Бога.
Йо. 2, 12-22. «Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю».
Знаємо, що Господь говорить не про храм як споруду, а про своє воскресення: люди Його вб’ють, але Він воскресне. Бачимо, що Ісус поступово відкривав цей спасительний Божий задум своїм учням. Бо, незважаючи на своє особливе покликання, вони були людьми, які мали свої страхи та слабкості. Тому потрібна була благодать Святого Духа, щоб вони зрозуміли й прийняли таку страшну подію. І навіть більше – потім і самі сміливо йшли на смерть, свідчачи про Радісну Новину.
Погляньмо на наше життя. Як часто маємо страх навіть перед тими, що завдають нам якихось кривд, несправедливо до нас ставляться, ображають, обманюють, уже не кажучи про страх перед смертю за свою віру. Як нам непросто переносити щоденні труднощі!
Але Святе Писання нам каже: «Хто з Христом не терпів, той з Христом не воскресне». Так само Господь деколи допускає, щоб ми переходили через терпіння, страждання, невигоди, труднощі, проблеми нашого життя, бо саме вони провадять нас до перемін, остаточно до переображення, до воскресення з Христом!
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
