Послання до Римлян 16, 1-16.
1. Поручаю вам Фиву, сестру нашу, служительку Церкви в Кенхреях, 2. щоб ви її прийняли у Господі, як личить святим, та щоб помогли їй у кожній справі, в якій тільки вона б вас потребувала, бо вона багатьом стала у пригоді та й мені самому. 3. Вітайте Прискиллу та Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, 4. які за мою душу свої голови виставляли, яким не я один дякую, але також усі Церкви поган; вітайте також їхню домашню Церкву. 5. Вітайте Епенета, улюбленого мого, первістка Ахаї для Христа. 6. Вітайте Марію, що багато для вас трудилася. 7. Вітайте Андроніка та Юнію, родичів моїх і співв’язнів, визначних між апостолами, які випередили мене в Христі. 8. Вітайте Ампліята, улюбленого в Господі. 9. Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і Стахія, улюбленого мого. 10. Вітайте Апелла, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових. 11. Вітайте Іродіона, родича мого. Вітайте Наркисових, що в Господі. 12. Вітайте Трифену і Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персіду, що багато трудилась у Господі. 13. Вітайте Руфа, вибраного в Господі, і його та мою матір. 14. Вітайте Асинкрита, Флегонта, Ерма, Патрову, Ерму і братів, що з ними. 15. Вітайте Філолота та Юлію, Нерея і його сестру, Олімпія і всіх святих, що з ними. 16. Вітайте один одного святим цілунком. Усі Церкви Христові вас вітають.
Євангеліє від Матея 13, 4-9.
– Вийшов сіяч сіяти. 4. І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і видзьобало його. 5. Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. 6. Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло. 7. Інше впало між тернину, і вибуяла тернина й заглушила його. 8. Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять. 9. Хто має вуха, нехай слухає.
Рм. 16, 1–16. «Вітайте Прискиллу та Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі»
Апостол Павло передає вітання для дуже багатьох осіб. Про всіх них він пам’ятає, нікого не забув, про всіх турбується та дбає. Важливо і нам дбати про інших людей, турбуватися, клопотатися і переживати, так як би ми хотіли що б інші турбувались за нас. Переважно ж наші стосунки бувають такі швидкоплинні, тимчасові. Ми не звертаємо уваги на їхнє продовження, пам’ятаємо коротко про цю людину, яку свого часу Бог поставив на моїй життєвій дорозі.
Не забуваймо ні про кого, всіх тих яких Бог дав нам у нашому житті, через яких Господь зробив стільки добра для кожного з нас.
Мт. 13, 4-9. «Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять».
Бог завжди діє, завжди промовляє до кожного з нас. Ніхто не може поскаржитися, що Богові до нього байдуже. Але чи ми дозволяємо Божим зернам, які падають в нас, проростати?
Найбільше Бог промовляє до кожного з нас через наше сумління. Але часто ми йдемо всупереч сумлінню. Ми перешкоджаємо цим зернам проростати в нашій душі. Чим більше ми будемо вслухатися, що промовляє нам Господь, тим більше будемо жити за тим, що промовляє нам сумління. Та що більше будемо давати, щоб ці зерна падали, то більше це сумління буде розвиватися. Тоді все більше будемо цією родючою, плідною землею, в якій буде проростати Божа мудрість. Як поле треба постійно обробляти, щоб мати якийсь плід, так і нашу душу потрібно доглядати, очищувати, спрямовувати до Бога.
Бог сіє в кожну мить нашого життя і ніколи не перестає сіяти, Він хоче, щоб кожне зерно проросло. Уміймо ці зерна приймати і приносити добрі плоди!
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
