Перше послання до Коринтян 7, 35 – 8, 7.
35. Кажу вам це на вашу користь, не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа.
36. Коли ж хто думає, що він негоже чинить супроти дівиці своєї, якщо дозволить їй перецвісти, і рішив щось робити, нехай робить, що хоче, він не грішить; нехай вона виходить заміж. 37. Але коли хто твердо стоїть при своїй думці, і без примусу, маючи владу робити, що хоче, рішив у своїм серці берегти свою дівицю, він робить добре. 38. Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, робить добре, та той, хто не віддає, робить ще краще.
39. Жінка прив’язана до свого чоловіка, поки живе чоловік. Коли ж чоловік умре, вона вільна, за кого хоче, вийти заміж, аби лише у Господі це було. 40. Однак, на мою гадку, вона буде щасливіша, коли зостанеться такою. Думаю, що і я маю Духа Божого.
1. Щождо ідоложертовного м’яса, всі ми відаємо, що маємо знання; знання ж роздуває, але любов будує. 2. Коли хто думає собі, що він що знає, той ще не знає, як слід знати. 3. Як хто любить Бога, той Богові милий. 4. Отже, відносно їди ідоложертовного м’яса, ми знаємо, що ідол є ніщо у світі і що немає іншого Бога, крім єдиного. 5. Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи на землі, – їх бо і чимало, тих богів, та чимало тих панів, – 6. для нас, однак, в лиш один Бог Отець, від якого все і для якого ми; і один Господь Ісус Христос, через якого усе, і ми через нього.
7. Та не всі мають це знання. Деякі, з привички до ідолів, понині їдять м’ясо як ідоложертовне, і совість їхня, тому що слабка, скверниться.
Євангеліє від Матея 15, 29-31.
29. Звідти Ісус прийшов до Галилейського моря і зійшов на гору й сів там. 30. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг. і він зціляв їх.
31. І дивувались люди, бачачи, що німі говорять, каліки одужують, криві ходять і сліпі бачать. І прославляли Бога Ізраїля.
Життя кожного з нас йде за певним планом, який готує Бог. Найперше наше покликання у цьому світі – жити для любові та в любові.
Приймаючи ласку Божої Любові, людина вчиться розрізняти цілу низку інших необхідних для неї речей. Так само і вибір життєвого стану є справою покликання.
Будь-який вибір має бути насамперед свідомий, продуманий, виважений, але насамперед – служити покликанню до радості і щастя. Господь хоче нашого щастя щодня, щоденної усмішки на наших обличчях.
Господи, навчи мене довіряти Тобі. Амінь.
