Послання до Римлян 12, 1-3.
1. Благаю, отже, вас, брати, Божим милосердям, приносити тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: вашу богослужбу згідно з розумом. 2. І не взоруйтеся на цей світ, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, яка воля Божа, що добре, що угодне, що досконале.
3. Ласкою, яка мені дана, я кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, але думати скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному.
Євангеліє від Матея 10, 37 – 11, 1.
37. Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той мене недостойний. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той мене недостойний.
38. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той мене недостойний. 39. Хто своє життя зберігав, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його найде.
40. Хто вас приймав, той мене приймає; хто ж мене приймає, той приймає того, хто мене послав.
41. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. 42. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної води, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди.
1. Коли Ісус скінчив навчати дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати і проповідувати по їхніх містах.
Рм. 12, 1–3. «Кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, а думати скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному»
Для нас може здаватись дивним цей вислів апостола Павла, чому потрібно думати скромно. Чому людина не може розважати й роздумувати про великі речі, великі та поважні справи? Коли апостол вказує думати скромно, отже, вказує думати, наскільки ми спроможні на цей момент. Так, ми все більше можемо для себе відкривати глибинні таємниці Божого буття, пізнавати Всесвіт, пізнавати людину, самого себе, Господа, але завжди маємо задовольнятись тим розумінням, яке маємо тепер.
Коли буде потрібно для нас і нашої користі відкривати все більше і більше, то Бог дасть нам спроможність це зробити. Тому, тішмося тими знаннями і тими розуміннями, які маємо на цю хвилю нашого життя. Коли будемо тішитись цим, то Бог буде відкривати та давати більше і більше.
* * *
Мт. 10, 37 – 11, 1. «Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене».
Ці слова можуть видаватися дуже різкими. Чи Господь заздрить нашій любові до когось, а тим більше до батьків? Звичайно, йдеться про щось інше – про те, що все, що ми маємо, дає нам Господь.
Дуже важливо за нашими батьками, братами, сестрами, як також турботами і хрестами, побачити Господа. Саме Бог дав нам наших батьків. Кого б ми могли любити, якби Він нам не дав їх, кого б могли шанувати, цінувати, якби Господь не послав їх нам? Тому завжди пам’ятаймо, що вони від Бога. Інше нам важче прийняти – наші проблеми й труднощі. Водночас усе це, ці наші хрести, також мій особистий хрест мені дав Бог.
Важливо побачити Бога за нашими батьками, друзями чи будь-якими іншими цінностями, скарбами; за тими чи іншими прикрощами, хрестами також варто побачити Господа. Так, як для приготування страв є спеції солодкі та гіркі, але одні й інші важливі, як для лікування хвороби є ліки солодкі та гіркі, але ті й інші потрібні, так само в нашому житті. Усе, що дає Господь, усе посилає нам зі своєї любові, для нашого освячення та спасення!
* * *
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
