Перше послання до Коринтян 14, 6-19.
6. Отже, брати, якщо б я прийшов до вас і став говорити мовами, яка вам користь з мене, якби я не говорив вам ні об’явленням, ні знанням, ні пророцтвом, ні наукою? 7. Так само воно і з бездушними речами, що дають звук, чи то сопілка, чи то цитра: коли не видають із себе різних звуків, як пізнати, що грається на сопілці чи на гуслах? 8. Якже сурма лунає невиразно, хто приготується до бою? 9. Отак воно і з вами: коли ваша мова не має в собі ясних слів, як зрозуміти те, що говорите? Ви будете на вітер говорити! 10. Є їх чимало, тих усіляких мов на світі, і ні одна з них не позбавлена значення. 11. Та коли я не розумію значення слів, буду тому, хто говорить, чужинцем, і той, хто говорить, буде мені чужинцем. 12. Тому й ви, коли прагнете духовних дарів, старайтеся мати їх вщерть для збудування Церкви.
13. Хто, отже, говорить мовами, хай молиться, щоб умів вияснити. 14. Бо коли я молюся мовами, дух мій молиться, але розум мій без плоду. 15. Що ж, отже, робити? Буду молитися духом, і розумом буду молитись. Буду співати духом, а і розумом буду співати. 16. Інакше бо, коли дякуватимеш духом, як звичайна людина скаже «Амінь» на твою подяку, коли не знає, що ти кажеш? 17. Ти гарно дякуєш, та другий тим не повчається. 18. Дякую Богові моєму, що я більш усіх вас мовами говорю, 19. але в Церкві волію п’ять слів розумом моїм сказати, щоб навчити інших, ніж десять тисяч слів мовами.
Євангеліє від Матея 20, 17-28.
17. Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв набік дванадцятьох і дорогою сказав їм:
18. – Оце ми йдемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть. 19. І видадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розп’яли його; і третього дня він воскресне.
20. Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його щось просити. 21. Він сказав їй:
– Чого бажаєш?
Та йому відповіла:
– Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе.
22. Ісус у відповідь мовив:
– Не знаєте, чого просите. Чи можете ви пити чашу, яку я маю пити?
Сказали йому:
– Можемо.
23. Промовив до них:
– Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, не моє це давати, лише – кому Отець приготував.
24. Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. 25. Ісус покликав їх і сказав:
– Ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі гнітять їх. 26. Не так має бути між вами. Але хто хотів би у вас бути великий, нехай буде вам за слугу. 27. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба.
28. Так само Син чоловічий прийшов не щоб йому служили, але щоб служити й дати життя своє як викуп за багатьох.
Чому серед нас бувають непорозуміння? Найчастіше тому, що ми не вміємо слухати.
У сварках, ще не дослухавши речення до кінця, ми чіпляємося за якесь слово чи фразу і розвиваємо “свою ідею”, часто не найпозитивнішу, замість щоб дослухати, що дійсно на душі в іншої людини.
Або можемо навіть вислухати, та сприйняти інформацію зовсім на свій лад, такий, який нам здається найочевиднішим. І не завжди перепитаємо людину, що вона насправді мала на увазі, а просто чіпляємо ярлик і так живемо…
Говорити зрозуміло, недвозначно, щиро – це те, над чим можна працювати довго, але воно того варте. Та ще більше варте – коли людина каже, що йде на страждання, не думати про власний “трон”. Чути не лише те, що хочеться чути, а те, що дійсно важливе.
