Святе Письмо з розважанням на 10 липня

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 118 зач.; 15, 17-29.

17. Браття, можу хвалитись у Христі Ісусі тим, що Боже, 18. бо я не смів би говорити про те, чого Христос не вчинив через мене для послуху логан, словом і ділом, 19. силою знаків і чудес, силою Духа Божого, так що я проповідував євангеліє Христове по всіх усюдах від Єрусалиму й околиць аж до Ілірику, 20. вважаючи, однак, за честь не проповідувати євангелія там, де Христове ім'я було вже відоме, щоб не будувати на чужій основі, 21. але як написано:

Ті, яким про нього не звіщалось, його побачать; 
і ті, що про нього не чули, зрозуміють.

22. Тому я щоразу мав перешкоди прийти до вас. 23. Тепер же, не маючи більше поля праці в цих країнах і гаряче бажаючи з давніх літ до вас прибути, 24. надіюсь, ідучи по дорозі в Еспанію, побачити вас і що ви мене туди проведете, після того, як я трохи натішусь вами. 25. Тепер же йду в Єрусалим святим служити, 26. бо Македонія і Ахая рішили зібрати дещо на потреби вбогих святих у Єрусалимі. 27. Рішили, ба вони й винні їм, бо як погани стали спільниками їхніх духовних благ, повинні допомогти їм у тілесних. 28. Коли я це виконаю і вручу їм особисто цю збірку, виберусь від вас в Еспанію. 29. Знаю, що коли прийду до вас, прийду в повноті Христового благословення.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 49 зач. 12, 46 – 13, 3.

46. В той час, коли Ісус промовляв до народу, мати його та брати стояли надворі, бажаючи з ним говорити. 47. Каже один до нього:

– Он твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи говорити з тобою.

48. Він відповів тому, що говорив до нього:

– Хто моя мати і хто мої брати?

49. І вказавши рукою на своїх учнів, мовив:

50. – Ось моя мати й мої брати! Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати.

1. Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. 2. І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі. 3. Він повчав їх багато у притчах.

Прп. Антонія Печерського, Київського

Свв. сорока п’ятьох мчч., що в Нікополі Вірменському

Свв. братів-мчч. Франциска, Мутія і Рафаїла і тих, що з ними вбиті в Дамаску Мт. 49 зач.; 12, 46 – 13, 3.
Лк. 24 зач.; 6, 17-23.

Вчора ми розважали над прийняттям іншої особи, а сьогоднішні тексти немов би скеровують до поглиблення цього розважання. Апостол Павло висловлює надію прибути до спільноти у Римі і пробути якийсь час із тими, хто належить до неї. Він окреслює цей час перебування як такий, що принесе йому радість, адже, перебуватиме з ними і тішитиметься від  присутності тих, хто перебуває у Христі. Цю радість апостола може зрозуміти той, хто відчуває радість перебування із рідними, із братами і сестрами. Родинні стосунки, якщо вони здорові, дають зрозуміти причину радості, адже, якщо браття люблять одне одного, то і перебування разом приносить радість. Апостол Павло вже за час своєї проповідницької діяльності, відштовхуючись від особистого досвіду, чітко усвідомлює, що християнська спільнота формується на основі прийняття спасительної вістки, Євангелія. Ця добра вістка виявляє любов Бога до людини і, в особливий спосіб, сповнення волі Божої Ісусом Христом. Самі він, отой Ісус із Назарета, який у Гетсиманському саду, стоячи перед нелегким вибором, засвідчив своє синівство по відношенні до Отця небесного, адже, вирішив сповнити його волю. 

Апостол Павло увійшов у статус Ісусового брата, у статус Божого сина, коли зустрівся із воскреслим Ісусом біля Дамаска, і відтоді почав сповняти волю Божу. Тоді він усвідомив, що Господь приймає своїх особистих ворогів до когорти своєї родини. Адже, Син Божий полюбив його і видав себе за нього (Гал 2, 20). 

Павло був знавцем Святого Писання, він вивчав його у Єрусалимі у школі Гамалиїла – одного з найкращих учителів того часу. Знання текстів Святого Писання, проте, привело Павла до переслідування учнів Ісуса. Знати тексти Святого Писання – це ще не означає знати і сповняти волю Божу. Лишень коли людина поєднує об’явлення і любов, тоді вона готова до сповнення волі Божої. Павло зазначає, що «знання роздимає, а любов будує» (1 Кор 8, 1). Слухання слова Божого у Святому Дусі, який в той же час вливає у серце людське любов Божу (Рим 5, 5) уможливлює сповнення волі Божої і творить людину дитиною Божою. Перебування у 21
спільноті людей, які любляться як діти Божі, завжди приносить радість і втіху, які беруть свій початок також у Святому Дусі. 
Господи, дай бачити у присутніх у твоїй Церкві твоїх дітей, а моїх братів і сестер. Зрощуй у моєму серці любов до них, щоб люблячи їх, я любив і Тебе.