Друге послання до Корінтян 1, 12-20.
12. Слава наша – свідоцтво нашої совісти, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, у святості й щирості Божій, не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті. 13. Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що читаєте й розумієте, і надіюся, що зрозумієте це вповні, 14. як вже зрзуміли нас почасти, що ми – ваша слава, як і ви – наша в день Господа нашого Ісуса Христа.15. І бувши певен цього, я хотів прийти до вас скорше, щоб удруге ви мали радість, 16. потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб ви мене вирядили в Юдею. 17. Хіба я, маючи те на думці, поводивсь легковажно? Чи те, що я задумую, задумую по-тілесному, так що в мені одночас пробуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»? 18. Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні». 19. Бо Син Божий, Ісус Христос, що ми вам проповідували – я, Сильван і Тимотей – не був «Так» і «Ні»: в ньому було «Так». 20. Скільки бо обітниць Божих у ньому – «Так»; і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.
Євангеліє від Матея 22, 23-33.
23. Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть, ніби нема воскресіння, і спитали його: 24. – Учителю, Мойсей сказав: коли хто вмре бездітним, нехай брат його одружиться з його жінкою і дасть потомство братові своєму. 25. Було в нас сім братів. Перший, одружившись, умер, не маючи потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. 26. Так само і другий, і третій – аж до сьомого. 27. Нарешті, після всіх померла й, жінка. 28. У воскресінні, отже, котрого з сімох буде жінка? Всі бо мали її. 29. Ісус у відповідь сказав їм: – Помиляєтеся, бо не знаєте ні Писання, ні Божої сили. 30. У воскресінні не женяться і не виходять заміж, але будуть як ангели на небі. 31. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: 32. Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Бог – не мертвих, але живих! 33. І чувши це, народ дивувався його навчанню.
2 Кр. 1, 12–20. «Що ми – ваша слава, як і ви – наша в день Господа нашого Ісуса Христа»
Всі ми у світі взаємозв’язані. Якщо я роблю щось добре, тим самим я потягаю і «заражую» цим добром інших. Якщо хтось робить щось добре, так само мене потягає цим. І зворотно – так само стається зі злом.
Тому коли чинимо добро, ми являємо Бога для інших. Коли інші роблять щось добре, то також дають нам побачити Господа, якому вони дозволяють діяти через них. Тож робімо добро на збудування одні одних і на проповідування Господа нашого Ісуса Христа!
* * *
Мт. 22, 23-33. «Бог – не мертвих, але Бог живих».
У кожній людині є внутрішня спрага й потреба шукати Бога. Тому ми стараємося приходити до храму, виконувати ті чи інші релігійні практики. Кожен із нас чинить це по-своєму, в міру свого виховання, становлення. Однак нам складно побачити, що Господь не є Богом далеким, а бере реальну, активну участь у житті кожного з нас.
Наше життя – це не набір якихось випадковостей. Господь присутній за кожною подією в моєму житті: я не випадково народився в певному народі, у певний історичний час, мав таких батьків – це все дав мені Бог. І тому Бог від нашого народження аж до відходу у вічність бере активну участь у нашому житті. І так, як ми можемо мати стосунки з живою людиною, вчімося будувати стосунки з живим Богом.
Тому прожити життя – це не тільки виконувати ті чи інші обов’язки, але жити в Божій присутності, бачити Бога за всім, що відбувається. І тоді кожна подія нашого життя немовби оживе, бо в усьому будемо зустрічатися з нашим Господом.
* * *
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
