Друге послання до Корінтян 3, 4-11.
4. Довір’я ж те до Бога ми маємо через Христа, 5. не щоб ми були самі здібні мислити що із самих себе, здібність бо наша від Бога. 6. Він нас зробив здібними слугами Нового завіту, не з букви, але з духу, бо буква убиває, дух оживляє.
7. Коли ж служіння смерти, вирізане буквами на камінях, було в славі, так що сини Ізраїля не могли дивитися на лице Мойсея через блиск його лиця слави, що мала зникнути, 8. то скільки більше служіння духа буде в славі? 9. Бо коли служіння засуду славне, служіння виправдання багато більш перевищає у славі. 10. І, таким чином, те, що почасти було славне, не має більше слави через багато більшу славу. 11. Бо коли те, що минуло, славне, багато більш славне те, що триває.
Євангеліє від Матея 23, 29-39.
29. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та прикрашуєте нагробники праведних, 30. і кажете: якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої. 31. Ви, таким чином, самі признаєтесь, що ви сини тих, які вбивали пророків.
32. Доповнюйте мірку батьків ваших!
33. Змії, гадюче кодло! Як ви можете уникнути пекельного засуду? 34. Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розпнете, а деяких бичуватимете у ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, 35. щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. 36. Істинно кажу вам: усе це впаде на цей рід!
37. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, але ви не бажали! 38. Ось дім лишиться вам порожній. 39. Кажу бо вам: ви не побачите мене віднині, доки не скажете: благословен той, що приходить в ім’я Господнє!
Ніколи і ні за яких обставин ми не залишені самі на себе. Життя кожного з нас не може бути випадковим: у Бога є плани для кожного.
Господня любов і милосердя дарує нам неймовірну свободу, повну ласки і благодаті: Бог прагне подарувати нам свободу і радість. Найбільше – через свій прихід, жертву тіла і крові.
Ісус звертається до нас сьогодні, як колись до свого ізраїльського народу: часто наша душа стає подібною до Єрусалиму, міста, призначеного на славу. Бог обдаровує нас своїми ласками, щедротами, ми, натомість, відкидаємо Його дари, проганяємо Його слова із свого серця.
Пильнуймо, щоб Бог не відвернувся від нас, поки є час, спішімо творити добро.
