Друге послання до Корінтян 5, 15-21.
15. Він же умер за всіх, щоб ті, що живуть, не жили більш для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.
16. Тому, отже, віднині ми не дивимося ні на кого за людською міркою. Якщо й знали Христа по-людськи, то його тепер більш так не знаємо. 17. Тож коли хто у Христі, він нове сотворіння. Старе минуло, настало нове. 18. Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам служіння примирення. 19. Бо Бог у Христі примирив собі світ, не вважаючи на провини людей, поклавши нам на уста слово примирення. 20. Ми, отже, посли замість Христа, немов сам Бог закликає через нас. Благаємо замість Христа: примиріться з Богом. 21. Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми в ньому стали Божою праведністю.
Євангеліє від Марка 1, 16-22.
16. Проходячи повз Галилейське море, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали сіті в море, були бо рибалки. 17. Ісус їм сказав:
– Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей.
18. І вмить вони покинули сіту й пішли слідом за ним. 19. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Івана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, 20. і відразу їх покликав. І вони зоставили батька Заведея в човні з наймитами та пішли слідом за ним.
21. Прийшли вони в Капернаум, і він у суботу відразу увійшов у синагогу і почав навчати. 22. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.
2 Кр. 5, 15–21. «Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас»
Коли ми вдумаємось у ці слова, бачимо, яку відвагу мав апостол Павло промовляти ці слова. А саме, що апостоли немов би посли від Христа, що сам Господь напоумлює через них свій народ. Апостоли були свідомими того, що Бог покликав їх, щоб вони звістували Царство Небесне, щоб вони свідчили про Бога кожній людині, яка повстане на їхній життєвій дорозі.
Однаковою мірою це стосується кожного з нас. Кожний, хто охрещений в ім’я Пресвятої Тройці, хто миропомазаний, хто сповідається і причащається, теж є послом від Бога. І саме ми являємо, яким є християнство. Бо люди по нас пізнають, яким є наш Господь. В будь-яких життєвих обставинах і ситуаціях пам’ятаймо, що ми – посли від Господа!
Мр. 1, 16-22. «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей. І вмить, покинувши сіту, пішли слідом за Ним».
Цей випадок оповідає про Петра й Андрія, Якова та Йоана, показуючи їхню рішучість. Коли Бог їх покликав, вони пішли відразу, не задумуючись, як наголошує Євангеліє щодо перших двох апостолів і двох наступних.
Це дуже важливо – вслухатися в те, до чого Бог кличе нас в певну хвилю, у конкретний момент нашого життя. Адже немає такої хвилі, щоб Господь нас не кликав, не потребував нас, не сподівався на нас. І тому дуже важливо завжди бути готовим до Його розпорядження.
Треба вдивлятися в обставини нашого життя, бо саме через них Бог промовляє, вказує, до чого Він нас кличе, яке завдання, яку місію хоче нам доручити. І коли пізнаємо, до чого Бог нас кличе, ніколи не біймося робити ці кроки, але відважно йдімо за Господом.
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
