Послання до Галатів 4, 28 – 5, 10.
28. Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці. 29. Та як тоді той що родився за тілом, гонив того, що родився за духом, так і тепер. 30. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не унаслідить з сином вільної. 31. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.
1. Христос нас на те визволив, щоб ми були вільні. Тож стійте і під ярмо рабства не піддавайтеся знову. 2. Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтеся, Христос вам ні в чому не поможе. 3. Свідчу знову кожному, хто обрізується: він мусить увесь закон чинити. 4. Ви, що шукаєте в законі оправдання, від Христа відлучилися, від благодаті відпали. 5. Ми бо Духом від віри очікуємо надії оправдання, 6. бо у Христі Ісусі нічого не значать ні обрізання, ні необрізання, але віра, що діє через любов.
7. Ви бігли добре. Хто став вам на перешкоді, що ви правді не коритеся? 8. В цьому ви не йдете за тим, хто вас покликав. 9. Трохи закваски квасить усе тісто. 10. Я певний у Господі, що ви не матимете інших думок; та хто баламутить вас, буде осуджений, хто б він не був.
Євангеліє від Марка 6, 54 – 7, 8.
54. А коли вийшли з човна, люди зараз же його пізнали 55. і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він пробував. 56. І куди він тільки приходив, у села, чи міста, чи в слободи, клали на майданах хворих і просили його, щоб їм можна було бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.
1. Фарисеї й деякі з книжників, що були з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса. 2. І бачили, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими, руками. 3. Фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук, 4. і, вернувшися з торгу, не споживають, поки себе не покроплять; ще багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків і мосяжного посуду. 5. Питають, отже, його книжники та фарисеї:
– Чому твої учні не живуть за переданнями старших і їдять немитими руками?
6. Він відповів їм:
– Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано:
Народ цей устами мене почитає,
серце ж їхнє далеко від мене;
7. та вони марно мене почитають,
навчаючи наук – наказів людських.
8. Занедбавши заповідь Божу, притримуєтеся людського передання: миєте глечики та кухлі й ще багато в тому роді.
Гл. 4, 28 – 5, 10. «Трохи закваски квасить усе тіло»
Якщо ми хоч трохи уявляємо технологію приготування хліба, то знаємо, що дріжджі або закваска дає тістові можливість рости, і з нього потім випікають хліб. Закваски до тіста, щоб воно росло, треба дуже мало, порівняно з тим, скільки треба всього решту. Але дуже важливо, щоб ця закваска була якісною, інакше, навіть велика її кількість не заквасить тіста, і воно не виросте.
Цим прикладом Господь вказує нам, християнам, що не розходиться в тому, щоб християн було багато, а лише в тому, щоб вони були тією якісною закваскою, яка може перемінювати тісто і перемінювати інших людей. Тому, найперше, маємо дбати про власну «якість». Якщо будемо християнами доброї якості, тобто правдивими, а не номінальними, тоді неминуче будемо преображувати і перемінювати всіх навколо себе, «квасити все тісто».
Мр. 6, 54 – 7, 8. «Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене».
Кожен у міру своєї вихованості пробує контролювати свою поведінку: хтось зважає на це більше, хтось – менше. Проте часто така зовнішня постава й поведінка не відповідає тому, що особа має в серці. Це не раз нам самим складно зауважити в собі. Звичайно, набагато легше бачимо це в інших, і саме на цьому будується наше осудження інших. Адже бачимо, як часто людина одне декларує, а не раз зовсім по-іншому поводиться.
Отже, наше нутро, наше серце – це те, з чого починається наша поведінка. І тому коли Господь каже, що «серце їхнє далеко», Він підкреслює, що їхня поведінка є лише зовнішньою, а внутрішнє буття – інше. Проте, як кажуть у народі, «шила в мішку не втаїш».
Тобто те, чим живемо всередині, неминуче в тих чи інших обставинах проявляється, і що складніші обставини, то більше проявляється те, ким ми насправді є.
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
