Послання до Филип’ян 3, 8-19.
8. Ба, більше: я вважаю все за втрату ради далеко вищого пізнання Христа Ісуса, Господа мого, ради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби лише Христа придбати 9. і бути в ньому не з моєю праведністю, що від закону, але з тією, що через віру в Христа, праведністю, що від Бога, від віри; 10. щоб пізнати його й силу його воскресіння і мати участь в його муках, стаючи подібним йому у смерті, 11. аби якось осягнути воскресіння з мертвих. 12. Не щоб я уже осягнув мету чи був уже досконалим, але простую далі, чи не здобуду її, бо саме тому Христос Ісус здобув мене. 13. Брати, я не вважаю, що осягнув уже мету; на одне лиш вважаю: забуваю те, що позаду, і прямую до того, що попереду, 14. змагаюсь до мети, по нагороду високого Божого покликання в Христі Ісусі.
15. Отже всі ми, досконалі, думаймо про це, а коли ви де в чому думаєте інакше, Бог і в цьому просвітить вас. 16. Тим часом, чого б ми не осягнули, простуймо завжди тим самим кроком.
17. Наслідуйте мене, брати, і вважайте на тих, що так поводяться згідно з прикладом, який ви маете в нас. 18. Є їх чимало тих, про яких я часто говорив вам та й тепер з плачем говорю, які поводяться як вороги хреста Христового. 19. Їхній кінець – погибіль, їхній бог – черево, їхня слава – у їхнім соромі, вони думають тільки про земне.
Євангеліє від Луки 7, 31-35.
31. До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? На кого вони подібні? 32. Вони подібні на дітваків, що сидять на майдані і кличуть одні до одних: ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали; ми вам співали жалобної, та ви не плакали.
33. Прийшов бо Іван Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина, і ви кажете: він біса має! 34. Прийшов Син чоловічий, що їсть і п’є, і ви кажете: це ненажера й п’яниця, приятель митарів та грішників.
35. І всі діти мудрости виправдали її.
Флп. 3, 8–19. «Наслідуйте мене, брати»
Ці слова, які промовляв апостол Павло, можуть нам здаватись великою відвагою, з якою він це каже. Однак глибоке життя з Господом давало йому певність це говорити без гордості, а з повним усвідомленням того, що взаємини з Богом – найважливіші у житті. Чи хтось з нас би мав відвагу це промовляти до людей?
Чи ми можемо з певністю сказати іншим людям: наслідуйте мене? Ми своєю поведінкою, радше, вказуємо на свою немічність, грішність, слабкість. Це – правда: всі ми немічні, грішні та слабкі. Але чи ми хоч би прагнемо жити з Богом, чи усвідомлюємо, наскільки Господь діє у нас, наскільки ми, як апостол Павло, прагнемо сказати іншим людям: наслідуйте мене?
Стараймося прагнути до досконалості! Переступати через свої немочі, наслідувати святих і йти за Ісусом Христом!
Лк. 7, 31-35. «До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду?»
Христос на початку вказує на Йоана Хрестителя, що жив у пустелі, і на те, що люди його не сприйняли. Не прийняли його проповіді, його пророчого голосу, не вслухалися в те, що він промовляв. Потім вказує на Сина Людського – на себе, який провадив інакше життя: був серед людей, з ними їв і пив, постійно спілкувався. Ісус вказує на дві різні особи – Сина Людського та Йоана Хрестителя, які хоч у різний спосіб, але однаково вказують на Бога й провадять до Нього.
Бог постійно промовляє до всіх нас: і через важкі ситуації, і через радісні хвилини нашого життя – лиш би ми хотіли й могли почути Його.
Вибраний народ не зміг почути Бога ні через Йоана Хрестителя, який закликав до покаяння, ні через Сина Божого, Який проповідував Добру Звістку – Євангеліє.
Отож вміймо у всьому і за всіми побачити й почути Бога!
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
