Друге послання до Корінтян 1, 8-11.
8. Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії жити. 9. Ми мали самі в собі вирок смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих. 10. Він визволив нас від такої смерти і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас, 11. як ви поможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається ради багатьох осіб, також багато хто складав за нас подяку.
Євангеліє від Луки 5, 27-32.
27. Після цього він вийшов, побачив митника, Леві на ім’я, що сидів на митниці і сказав до нього:
– Ходи за мною!
28. Той, кинувши все, встав і пішов за ним. 29. Потім Леві справив для нього великий бенкет у своїй хаті; була там велика сила митарів та інших з ними за столом. 30. Фарисеї та їхні книжники нарікали і, звертаючись до його учнів, говорили:
– Чого ви з митарями й грішниками їсте й п’єте?
31. Ісус у відповідь сказав їм:
– Не здорові потребують лікаря, але хворі. 32. Я прийшов не щоб кликати до каяття праведників, але грішників.
У кожного буває час у житті, коли важко знайти відповідь на питання, важко зрозуміти, для чого і через що Господь довіряє ті чи інші справи нам. Гірше всього – коли довіряє певні терпіння, фізичний біль – те, з чим справді важко змиритись.
Той, хто стояв над мертвим тілом близької людини, був свідком нещасник випадків, терактів – добре розуміє масштаби справжнього болю, який наповнює вщерть. Коли смерть приходить впритул і дивиться в очі – важко втримати життя, повноцінне, радісне.
Учні Христові вслід за Ним переживали подібне. Їх переслідували, їх зневажали. Ми теж маємо бути готові до всього, але тільки не забуваючи, що Христос – життя, і Його присутність – це присутність абсолютного світла. Амінь
