Друге послання до Солунян 3, 6-18.
6. Вам, брати, наказуємо в ім’я Господа нашого Ісуса Христа уникати кожного брата, який живе в ледарстві, не за переданням, що ви прийняли. 7. Самі бо знаєте, як треба нас наслідувати: ми бо не були ледачими між вами 8. і не їли ні в кого дармо хліба, але вдень і вночі тяжко та гірко працювали, щоб не бути тягарем нікому з вас. 9. Не щоб ми не мали на це права, але щоб дати вам зразок, як нас наслідувати. 10. Бо коли ми були у вас, ми вам наказували: як хто не хоче працювати, хай не їсть.
11. Бо чуємо, що деякі у вас живуть у ледарстві й не роблять нічого, лиш байдикують. 12. Таким наказуємо й велимо Господом нашим Ісусом Христом спокійно працювати і їсти хліб, що самі заробили. 13. Ви ж, брати, не втомлюйтеся добро чинити.
14. Коли хто не послухається нашого слова, що в цім листі, затавруйте такого й не приставайте з ним, щоб його засоромити. 15. Однак за ворога його не вважайте, лише наставте як брата.
16. Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди й усяким способом. Господь – з усіма вами.
17. Привіт моєю, Павловою, рукою. Це знак у кожнім моїм посланні, так пишу.
18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами.
Євангеліє від Луки 13, 31-35.
31. Якраз тоді підійшли деякі фарисеї і сказали йому:
– Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.
32. Він сказав їм:
– Ідіть і скажіть тому лисові: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся. 33. Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.
34. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, мов квочка своїх курчат під крила, та ви не хотіли! 35. Ось лишається вам ваш дім. Кажу вам: не побачите мене, аж поки не настане день, коли скажете: благословен, що приходить в ім’я Господнє!
Один із найбільш ефективних способів навчити чомусь дитину – це показати їй свій приклад. Діти уважно спостерігають за поведінкою батьків і вважають її зразком. Ми вчимося, взоруючись на тих, хто поруч, кому довіряємо.
У дусі батьківської щирості апостол говорить про те, як слід себе поводити. Нерідко буваємо ледарями у виконанні своїх обов’язків. Господь подбає, яка воля Боже… Звісно, так. Але кожен тут, на землі, виконує свою неповторну місію, яку ніхто інший здійснити не зможе.
Ледарство ніколи не стане шляхом до успіху, а лише перепоною. Праця над собою – завжди важка, але завжди справжнім здобутком є перемога над своїми вадами.
