Перше послання до Tимотея 1, 18-20; 2, 8-15.
18. Таке розпорядження я тобі даю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою, 19. маючи віру й добру совість, яку деякі відкинули й відпали від віри; 20. між ними Іменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не хулити.
8. Хочу, отже, щоб чоловіки молилися на всякому місці, здіймаючи до неба чисті руки, без гніву й суперечки.
9. Так само й жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають соромливістю і скромністю, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними, 10. але добрими ділами, як личить жінкам, що посвятили себе побожності. 11. Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі. 12. Навчати жінці не дозволяю, та й коверзувати чоловіком; але бути мовчазною. 13. Адам бо спершу був сотворений, а Єва потім. 14. І Адам не був зведений, жінка ж, зведена, провинилась. 15. Однак вона спасеться, родячи дітей, якщо пробуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю.
Євангеліє від Луки 15, 1-10.
1. Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути. 2. Фарисеї з книжниками нарікали:
– Цей грішників приймає і їсть разом з ними.
3. Тоді Ісус сказав до них цю притчу:
4. – Хто з вас, маючи сотню овець і загубивши одну з них, не зоставить дев’ятдесят дев’ять у пустині та не піде шукати загубленої, поки її не найде? 5. І найшовши, він, радіючи, кладе її собі на плечі 6. і, вернувшися додому скликає друзів та сусідів і до них каже: радійте зо мною, бо я найшов вівцю, що була загубилась. 7. Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, яким не треба покаяння.
8. Або яка жінка, маючи десять драхм і загубивши одну, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не найде? 9. І найшовши, вона скликає подруг і сусідок і їм каже:
– Радійте зо мною, бо я найшла драхму, що була загубила.
10. Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.
Поки ми на землі – маємо повсякчасну нагоду усе змінити. Ісус, коли був у світі, намагався пояснити людям, наскільки велике Боже Милосердя.
На жаль, часто у житті ми осуджуємо тих, хто поруч, коли бачимо, що вони чинять щось зле. Але не наша справа судити. Бо навіть Ісус цього не робить, але любити і надміром своєї любові зцілювати тих, хто поранений.
Ніхто і ніколи не може бути впевнений, що знає серце свого ближнього. А там може коїтись різне і те різне часто стає поштовхом до гріха.
Спілкуватись без нав’язування, але з любові. Творити, а не руйнувати. Бо Господь Любить і завжди готовий відповісти на всі запитання.
