Святе Письмо з розважанням на 4 липня

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 107 зач.; 11, 25-36.

25. Браття, не хочу, щоб ви не відали цієї тайни, щоб не були самі в собі велемудрі: засліплення впало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть усі погани, 26. і тоді увесь Ізраїль спасеться, як написано:

Прийде з Сіону Визволитель,
відверне від Якова безбожність.
27. Такий буде завіт мій з ними, 
як відпущу гріхи їх.

28. Щодо євангелія, вони нелюбі Богові через вас, але щодо вибору Божого, вони улюблені батьків ради, 29. бо дари Божі й покликання невідкличні. 30. Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, 31. так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя. 32. Бо Бог включив усіх у непослух, щоб усіх помилувати.

33. О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови й недослідимі його дороги!

34. Хто бо коли зрозумів думку Господню?
Хто був його дорадником?
35. Або хто перше дав йому що, 
щоб він те віддав йому назад?

36. Все бо від нього, через нього і для нього. Йому слава навіки. Амінь.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 44 зач. 12, 1-8.

1. Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж його, зголоднілі, стали рвати колоски і їсти. 2. Побачили це фарисеї і кажуть до нього:

– Он твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу.

3. Він відповів їм:

– Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? 4. Як він увійшов у дім Божий і їв хліби предложення, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були. 5. Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу й не мають провини? 6. А я кажу вам, що тут більше, ніж храм. 7. Якби ви зрозуміли, що значить: я милосердя хочу, а не жертви, – ви безвинних не осуджували б. 8. Бо Син чоловічий – Господь і суботи.

Св. Андрія, архиєп. Критського, єрусалимлянина Прп. Марти, матері св. Симеона Дивногорця Мт. 44 зач.; 12, 1-8.

Сьогодні ключовим словом для розважання є милосердя, адже, як в уривку з Євангелія (я милосердя хочу, а не жертви), так і в уривку з Апостола (Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя. Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати), ставиться чіткий наголос на милосерді, яке пов’язане з помилуванням і спасінням.

Милосердям виявляється здатність прощати, співчувати, допомагати іншим. Тому апостол Павло, вживаючи це поняття, наголошує на ціль того, що вчиняє Господь: щоб усіх помилувати. Бачимо, що апостол на основі переосмислення того, що ставалося в історії його народу, до якого він належав і який любив, підкреслює, що Господь приймає вияви людської волі, навіть, якщо ці вияви є шкідливими для самої людини, але, водночас, як Бог, який має здатність перемінити зло у добро, Господь використовує ці людські помилки для того, щоб помилувати і спасти тих, які вже і до того були на шляху гріха. В українській мові це поняття пов’язують із серцем, адже йдеться про милосердя, де під серцем українці розуміють місце любові і почуттів, які враховують іншу особу і виявляють ставлення до неї. Деколи кажуть: «Ти є у моєму серці». 

Цією метафорою українці намагаються висловити любов, вдячність, тісний зв'язок, що утворився на основі стосунків, спогадів та почуттів, виявляючи те, що дана особа займає особливе місце у житті.

Павло ж, як єврей, мав на увазі інший орган людини, який мають лишень жінки. Ідеться про матку, адже, у єврейській мові слово рахам означає як матку, так і любов та співчуття, а таким чином, і співчутливу любов. Кожний орган людини є сотворений Богом для неї самої і лишень матка є створена для іншої особи. Цей орган вказує на те, що людина має у собі місце, яке вже приготував Бог для прийняття іншої особи. Коли дитина з’являється у лоні матері, то між ними є спільні почуття, тобто співчуття, проте, вони є окремими особами, які навчаються дарувати і приймати водночас. 

Народження життя є незбагненним таїнством, яке походить від Подателя життя, подібно, як народження праведника із грішника, коли Спаситель дарує життя тим, хто, вибравши дорогу смерті, все ж відгукується на Євангеліє – оту добру і радісну вістку про любов Бога до людини. 

Господи, вводи нас все більше і глибше у твої таїнства любові і життя, дай нам світло пізнання, щоб ми це зауважували і плекали велику вдячність за твою співчутливу любов до нас і прославляли тебе по всі дні нашого життя.