Перше послання апостола Петра 1, 1-2; 10-12; 2, 6-10.
1. Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії, 2. згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров’ю Ісуса Христа: благодать і мир хай у вас росте дедалі більше.
10. Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували. 11. Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті і ту велику славу, яка по них мала настати. 12. І їм було об’явлено, що не для них самих, але для вас вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували, і на що навіть ангели гаряче прагнуть глядіти.
6. Бо в Писанні стоїть:
Ось я кладу в Сіоні камінь
вибраний, наріжний, дорогоцінний;
хто вірує в нього, не осоромиться.
7. Вам, отже, що віруєте, він честь; а тим, що не вірять,
камінь, що відкинули будівничі,
став каменем наріжним
8. і каменем спотикання
і скелею падіння.
Вони об нього спотикаються, бо не вірують у слово, на те ж бо вони й були призначені. 9. Ви ж рід вибраний, царське священство, народ святий, люд придбаний на те, щоб возвіщати діла великі того, хто вас покликав з темряви у своє дивне світло:
10. ви, колись не народ,
тепер же народ Божий,
колись непомилувані,
тепер же помилувані.
Євангеліє від Марка 12, 1-12.
1. Сказав Господь прйтчу оцю:
– Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, найняв його виноградарям і від’їхав на чужину. 2. І послав він у свій час до виноградарів слугу, щоб узяти у них свою частину плодів виноградних. 3. Вони його схопили, побили і відослали ні з чим. 4. І знов послав до них іншого слугу, але і тому побили голову і зневажили. 5. Ще іншого послав він, та вони того вбили. Та багато інших послав він, і їх вони або побили, або повбивали. 6. Мав він єдиного сина возлюбленого, і його послав до них наостанку кажучи: матимуть пошану до мого сина. 7. Та виноградарі ті казали між собою: це спадкоємець, ходіть уб’ємо його, і спадщина буде наша. 8. І схопивши його, вбили і викинули з виноградника.
9. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, і виноградник віддасть іншим. 10. Чи ви не читали цього Писання:
Камінь, який відкинули будівничі,
став каменем наріжним.
11. Господь зробив це,
і воно дивне в очах наших.
12. І шукали його піймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. І зоставили його й відійшли.
Вас покликав з темряви у своє дивне світло…
Так, без сумніву, нам щодня доводиться зустрічатись із найрізноманітнішими проявами людської злоби, несправедливості, бруду. Як у такому світі любити?
Христос завжди поруч, коли вкотре світ завалює нас негативом. Вислуховуючи нарікання, Ісус втирає сльози кожного, бо Він Бог, який став Тілом.
Життя Спасителя на землі не було казковим, але всуціль сповненим переживань: від моменту приходу – і аж до смерті. Його хотіли вбити ще в пелюшках, осуджували, оббріхували, зневажали, зраджували – і жорстоко вбили. Тому Він знає, як це, коли ранять безжалісно.
Людська жорстокість іноді й справді наче не має меж. Але Господь пригадує нам про Любов, яка не має меж насправді. Тож кожного разу, ставлячи на собі знак хреста, приймаймо і його жертовну сутність у своєму житті, відкриваючи серце та рани, які зцілює тільки Любов.
