Перше послання апостола Івана 2, 18 – 3, 10.
18. Дітоньки, остання це година. І як ви чули, що має прийти антихрист, а тепер багато антихристів постало. З цього пізнаємо, що остання година настала. 19. З-між нас вийшли, але з-між нас вони не були; бо коли б з-між нас були, були б зосталися з нами, – лише щоб виявилося, що не всі вони від нас. 20. Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте. 21. Я вам писав не тому, що не знаєте правди, а тому, що її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди.
22. Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус – Христос? Він – антихрист, що відрікається Отця й Сина. 23. Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має і Отця. 24. Те, що ви чули спочатку, нехай у вас пробуває. Якщо у вас буде пробувати те, що ви спочатку чули, і ви будете в Сині і в Отці пробувати. 25. Ось та обітниця, яку він сам обіцяв вам: життя вічне.
26. Це я вам написав про тих, що вводять вас в оману. 27. Помазання, що ви від нього прийняли, у вас пробуває, і не потребуєте, щоб хто навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно правдиве й необманне. Так, як воно вас навчило, пробувайте в ньому.
28. Отож, дітоньки, пробувайте в ньому, щоб, як явиться, ми мали довір’я і не осоромилися перед ним у час його приходу. 29. Коли знаєте, що він праведний, знайте теж, що всякий, хто чинить справедливість, від нього народився.
1. Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми звалися дітьми Божими. Ними ми і є. І тому світ нас не знає, бо він його не пізнав. 2. Любі, ми тепер діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є.
3. І кожен, хто має на нього цю надію, очищує себе, так само, як і він чистий. 4. Кожен, хто чинить гріх, чинить також беззаконня, бо гріх є беззаконням. 5. Ви ж знаєте, що він з’явився, щоб наші гріхи взяти, і гріха в ньому нема. 6. Кожен, хто в ньому пробував, не грішить. Кожен, хто грішить, його не бачив і його не пізнав.
7. Дітоньки, ніхто нехай не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і він праведний. 8. Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. 9. Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому пробував; і він не може грішити, бо він від Бога народився. 10. Цим виявляються діти Бога і діти диявола: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, і той, хто не любить брата свого.
Євангеліє від Марка 11, 1-11.
1. В той час, коли Ісус наблизився до Єрусалиму і прийшов до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, він послав двох своїх учнів, 2. кажучи їм:
– Ідіть у село, що перед вами, і як тільки ввійдете у нього, найдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його. 3. А коли вам хто скаже: що робите? – скажіть: Господь його потребує, і негайно відішле його назад сюди.
4. Пішли вони й найшли осля, прив’язане коло дверей, на вулиці, і відв’язали його. 5. Деякі з тих, що там стояли, казали їм:
– Що робите, чому відв’язуєте осля?
6. Ті їм відповіли, як сказав Ісус, і їх відпустили.
7. Привели вони осля до Ісуса, поклали на нього свою одежу, і він сів на нього. 8. І багато хто стелили свою одіж на дорозі, інші ж різали віття на полі і стелили по дорозі. 9. Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували:
10. – Осанна! Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство отця нашого Давида. Осанна на висоті!
11. І він увійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе; а що було вже пізно, вийшов з дванадцятьма у Витанію.
1 Йо. 2, 18 – 3, 10. «Ви ж маєте помазання від Святого й все знаєте»
Коли ми читаємо Святе Письмо, деякі слова пропускаємо повз вуха, але якби ми були уважними, то могли б відкрити багато речей і знайти відповіді на запитання які постають перед нами. До прикладу, Господь каже, що ми все знаємо. Можемо здивуватись, адже є багато обставин, де ми не готові знайти правильного рішення, відповіді, робимо хибні кроки. Це – правда, але все відбувається лише тому, що ми перебуваємо під впливом своїх емоцій, пережиттів, думок, пристрастей.
Коли б ми були з Господом і Господь перебував із нами, то ми завжди приймали б правильні рішення. Саме це наше перебування без Господа створює ситуацію, коли ми зважуємось на хибні, грішні рішення. Тому важливо пам’ятати ці слова, що відповідь ми завжди маємо в собі. Лише потрібно через свою молитву, через своє бажання шукати її, тоді обов’язково ми її знайдемо – Бог нам її відкриє.
Мр. 11, 1-11. «Осанна! Благословен, хто приходить в ім’я Господнє!»
Якщо проаналізувати те, як ми молимося, то побачимо, що, крім щоденних молитов, найбільше звертаємося до Бога, коли в нас є якісь потреби, коли маємо якусь біду, коли шукаємо в Нього допомоги. Дуже рідко пам’ятаємо про те, щоб прийти до Господа з подячною молитвою, молитвою прослави.
Це Євангеліє вказує на прославу Бога, яка потрібна не Йому, а нам, адже, прославляючи Господа, ми згадуємо, ким Він є і що Він зробив для тих, які Йому вірили, отже – і самі зростаємо у вірі. Навчімося починати нашу молитву з прослави Бога за те, що Він зробив у житті людства, у житті мого народу, у моєму житті, благословляти Бога за те, що Він діяв і діє, що завжди присутній. І лише тоді з вірою у Його всемогутність, справедливість і велику любов до нас можемо приступати з проханнями.
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
