Псалом 62
Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.
Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.
Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.
Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.
Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.
Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.
Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.
Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.
Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.
Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.
Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.
А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.
_____________
В тіні крил твоїх я ликуватиму
В щоденному житті ми можемо не любити бути “в тіні”. Коли хтось вище, на видноті, а ми лише “гвинтики в механізмі” – наше его може бути незадоволеним.
Та “тінь Господа” – іншого штибу. Вона не ховає нас, а навпаки – розкриває. Коли ми в тіні Господніх крил – ми показуємо всі якнайкращі риси, і люди бачать нас, їм добре й світло в нашій присутності.
Коли ми зустрічаємо дійсно світлих людей, які надихають нас, слово яких робить наш день милішим – чи завжди ми помічаємо тінь Божого крила над ними? ;)
