Псалом 102
Благослови, душе моя, Господа,* і все нутро моє − його святе ім’я.
Благослови, душе моя, Господа,* і не забувай усіх добродійств його ніколи.
Він прощає всі твої провини,* зціляє всі твої недуги.
Він визволяє життя твоє від ями,* вінчає тебе ласкою і милосердям.
Він насичує твій похилий вік добром,* і оновляється, як орел, твоя юність.
Господь творить правосуддя,* і суд усім прибитим. Він показав Мойсеєві свої дороги,* синам Ізраїля діла свої.
Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву й вельми милостивий.
Не буде вічно він обурюватися,* і не буде гніватись повіки.
Не за гріхами нашими учинив він із нами,* і не за провинами нашими відплатив він нам.
Бо як високо небо над землею,* така велика його милість над тими, що його бояться.
Він знає з чого ми зліплені,* він пам’ятає, що ми порох.
Чоловік бо – дні його, немов билина,* квітне, і мов квітка в полі.
Потягне над ним вітер, і його немає,* і місце, де він був, його не впізнає вже більше.
Милість же Господня від віку й до віку* над тими, що його бояться.
І справедливість його над дітьми дітей тих,* що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати.
Господь на небі утвердив престол свій,* і царство його всім володіє.
Благословіте Господа, всі ангели його,* могутні силою, ви, що виконуєте його слово, – покірні голосові його слова.
Благословіте Господа, всі його небесні сили,* слуги його, що чините його волю.
Благословіте Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління.* Благослови, душе моя, Господа!
___________
Бо як високо небо над землею,така велика його милість над тими, що його бояться.
Вважається, що найпізніші псалми написані у 6 столітті до нашої ери. Натомість давні світові уявлення про Всесвіт ще до 4 століття до нашої ери стверджували, що Земля плоска, а небосхил — тверда чаша, що спирається на Землю.
Богонатхненний автор псалма каже, що Божа милість така велика, як високо небо над землею. А якою є насправді Божа милість до нас? Знаємо, що вона є безмежною. Тож небо насправді безмежно далеко від землі, тобто воно аж ніяк не тверде, що, зрештою, довела згодом наука.
У Біблії записано багато незрозумілих для сучасного світу речей. Когось дратує, що у щось можна лише повірити, але не можна це перевірити на дотик. Та давні люди теж не могли потрапити вище гір, але дехто з них вірив у безкрайність неба…
Чи не варто нам повірити у істини Святого Письма, як діти, щоб зрештою колись переконатися, що все, що передав нам у ньому Господь — правда?
