Євангеліє від Марка 1, 35-44.
Одного разу пішов Ісус на самоту й там молився. 36. Та Симон і ті, що були з ним, поспішили за ним, 37. найшли його й кажуть до нього:
– Усі тебе шукають.
38. Він відповів їм:
– Ходімо деінде, у сусідні села, щоб і там проповідувати, бо я на те прийшов.
39. І він пішов і проповідував у їхніх синагогах по всій Галилеї і виганяв бісів.
40. Прийшов до нього прокажений, благав його та, впавши на коліна, каже йому:
– Якщо хочеш, можеш мене очистити.
41. Змилосердився Ісус і простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому:
– Хочу, будь чистий!
42. І вмить проказа зійшла з нього, і він став чистий. 43. І, звернувшись до нього суворо, негайно відпустив його 44. й мовив йому:
– Гляди, нікому не кажи нічого, але йди та покажися священикові, і принеси за твоє очищення, що велів був Мойсей, їм на свідоцтво.
Сповнений відчаю, повністю втративши надію на нормальне життя, прокажений, бачачи Ісуса, все ж таки вірить. Розуміючи, що просить про неймовірне, каже: Якщо хочеш, можеш мене очистити. І Христос відповідає: Хочу, будь чистий!
У цьому невеличкому діалозі – уся феєрія стосунку Бога та людини. Повне визнання своєї немічності, віддане Богові, рятує прокаженого. Так, як і кожного з нас: як тільки ми нарешті насмілюємося прийти і сказати – нехай не моя, а твоя буде воля у моєму житті, все докорінно змінюється. Найстрашніші проблеми починають вирішуватись, найважчі переживання затихати, бо Господь – всемогутній.
Піст, в якому ми усі зараз, є ще одною нагодою відчути біля себе терплячого Ісуса, який тільки чекає, щоб ми запросили Його в своє життя.
