Діяння Апостолів 2, 1-11.
1. В той час, коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. 2. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. 3. І з’явились їм поділені, мов вогонь, язики, і сіли на кожному з них. 4. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм говорити.
5. Були ж у Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. 6. І як зчинився той шум, зійшлась сила народу і хвилювалася, бо кожний чув, що вони говорили його мовою. 7. Всі, остовпілі, дивувались і один до одного казали:
– Хіба ось всі це не галилеяни, що говорять? 8. Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: 9. партяни, мідяни, еламії і мешканці Месопотамії, Юдеї й Кападокії, Понту й Азії, 10. Фригії й Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що прибули, 11. юдеї і прозеліти, критяни й араби – як ми їх чуємо, як вони нашими мовами возвіщають величні діла Божі?
Євангеліє від Івана 7, 37-52; 8, 12.
37. Останнього великого дня свята стояв Ісус і скликнув на ввесь голос:
– Коли хто спраглий, нехай прийде до мене й п’є!
38. Хто вірує в мене, як каже Писання: ріки води живої потечуть із нутра його.
39. Так він говорив про Духа, що мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов бо був ще Дух Святий, тому що. Ісус не був ще прославлений.
40. Деякі з народу, чуючи ті слова, казали:
– Він справді пророк.
41. Інші говорили:
– Він – Христос.
Ще інші мовили:
42. – Чи Христос прийде з Галилеї? Хіба не сказано в Писанні, що Христос має прийти з роду Давида, з села Вифлеєму, звідки був Давид?
43. І виник роздор через нього серед народу. 44. Деякі хотіли його схопити, та ніхто не наклав рук на нього.
45. Вернулись слуги до первосвящеників та фарисеїв, і ті їх питають:
– Чому ви його не привели?
46. Слуги відповіли:
– Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.
47. Фарисеї казали:
48. – Чи й ви дали себе звести? Невже хто зі старшини або фарисеїв увірував у нього? 49. Та проклятий цей народ, що не знає закону!
50. Озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, один з них:
51. – Хіба закон наш судить чоловіка, не вислухавши його спершу й не довідавшися, що він робить?
52. Ті йому у відповідь сказали:
– Чи й ти з Галилеї? Розсліди й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.
12. І знову говорив до них Ісус кажучи:
– Я – світло світу. Хто йде за мною, не буде в темряві блукати, а буде мати світло життя.
Надія лише на Бога, — часто можна почути ці слова, коли якась життєва ситуація доходить до межі, за якою люди не бачать виходу, не можуть нічого порадити чи допомогти. В моменти страшного розпачу, страждань, сум’яття ми звертаємо свої молитви до Господа, як до єдиного джерела сподівання на вирішення наших проблем.
Та хіба в щоденному — доброму, веселому чи сумному, заклопотаному чи розміреному житті, ми не потребуємо Його опіки і підтримки? Чому не відчуваємо потреби спілкування, як із найближчим і найріднішим, ділячись усіма своїми переживаннями, а не лише в біді?
Навчімося говорити з Господом так, як ми наговорюємося щодень зі своїми батьками чи дітьми, зі своїм чоловіком або дружиною, з найщирішими друзями чи співробітниками. Привчімо себе до щоденної потреби чути Його, знати, що справді — надія лише на Бога!
