Послання Апостола Павла до Римлян 10, 11 – 11, 2.
11. Браття, Писання каже: кожний, хто вірує в нього, не осоромиться. 12. Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває; 13. бо кожний, хто призове ім’я Господнє, спасеться.
14. Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, про кого не чули? І як почують без проповідника? 15. І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: які гарні ноги тих, що благовістять добрі новини! 16. Та не всі послухали євангелія. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що ми чули? 17. Віра, отже, від слухання, а слухання через слово Христове.
18. Та я питаю: хіба вони не чули? Таж:
По всій землі рознісся їхній голос,
їхні слова – в кінці світу.
19. І ще кажу: може, не зрозумів Ізраїль? Але Мойсей перший мовив:
Я викличу у вас заздрість не народом,
збуджу ваш гнів народом нерозумним.
20. А Ісая насмілюється і мовить:
Найшли мене ті, що мене не шукали.
Я об’явився тим, що про мене не питали.
До Ізраїля ж каже:
21. увесь день я простягав свої руки
до неслухняного й упертого народу.
1. Отож питаю: чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина. 2. Бог не відкинув свого народу, що наперед вибрав.
Послання Апостола Павла до Ефесян 6, 10-17.
10. Браття, кріпіться в Господі та в могутності його сили. 11. Одягніться в повну зброю Божу, щоб могли дати відсіч хитрощам диявола. 12. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в небесних просторах. 13. Тому візьміть зброю Божу, щоб за лихої години ви могли протистати і, перемігши все, міцно стояти. 14. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости 15. і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати євангеліє миру. 16. Над усе візьміть щит віри, яким зможете згасити всі вогненні стріли лукавого. 17. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.
__________
Євангеліє від Матея 11, 16-20.
Сказав Господь:
16. До кого б мені прирівняти рід цей?
Він подібний до дитят, що сидять на майданах та кличуть до інших, 17. кажучи: грали ми вам на сопілці, та ви не танцювали; співали ми вам жалобної, та ви не били себе в груди.
18. Прийшов бо був Іван, що не їв, не пив. і вони кажуть: він біса має. 19. Прийшов Син чоловічий, що їсть і п’є, вони кажуть: оцей чоловік ненажера й п’яниця, приятель митарів і грішників!
І виправдалась мудрість власними ділами.
20. Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялись.
Євангеліє від Матея 10, 16-22.
Сказав Господь своїм учням:
16. Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки.
17. Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. 18. Волочитимуть вас і до правителів, і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. 19. І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити; вам буде дано на той час, що масте говорити; 20. не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме.
21. Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. 22. Вас ненавидітимуть усі за моє ім’я, але хто витримає до кінця, той спасеться.
Джерело: ДивенСвіт Календар
__________
Витримати до кінця… Ці слова не значать нічого для того, хто здається на першому ж бою. Коли ще невеличка, перша спокуса закрадається у серце – дехто вже біжить їй назустріч, думаючи, що це і є той порух, якому треба коритися, який є нашою сутністю, який приведе до щастя.
Але диявол дуже хитрий. Він вбирає перші спокуси і кольорові обгортки, а птім ми просто стаєм сліпі і “поїдаємо” все підряд, що він нам підкидає. Де вже й згадати на такому етапі, що у нас є якась висока місія, важлива мета, сенс від Бога? Ми просто спішимо, летимо за начебто своїми найбільшими бажаннями, а насправді – крок за кроком втрачаємо себе: справжніх, вільних, з Богом.
Що було б, якби апостоли підкорилися своїм людським потребам? Чи пішли б вони від геть від комфортного життя, услід за Ісусом, в різні кінці світу: без постійної оселі, їжі, затишку? Чи змогли б проповідувати щиро, якби самі у серці мали сумнів щодо Доброї Новини?
Вони були сильними. Справжніми й вірними Богу.
Чи зможемо ми такими бути, щодня?
