Послання Апостола Павла до Римлян 8, 14–21.
14. Браття, ті, яких водить Дух Божий – сини Божі. 15. Бо ви не прийняли духа рабства, щоб знову попасти в страх, але прийняли дух усиновлення, яким кличемо: Авва – Отче. 16. Цей самий Дух свідчить разом із нашим духом, що ми діти Божі; 17. а коли діти, то й наслідники Божі – співнаслідники Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним прославитися.
18. Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам явитися. 19. Бо сотворіння чекає нетерпляче виявлення синів Божих. 20. Сотворіння було підбите тлінню не добровільно, а тим, хто його підбив, у надії, 21. що й саме сотворіння визволиться від рабства зітління, на волю слави дітей Божих.
Євангеліє від Матея 9, 9–13.
9. В той час, ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього:
– Іди за мною!
Той устав і пішов слідом за ним.
10. Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, і посідали з ним і з його учнями. 11. Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням:
– Чого ваш учитель їсть з митарями та грішниками?
12. Почувши те, Ісус озвався:
– Здорові не потребують лікаря, лише хворі.
13. Ідіть, отже, і навчіться, що значить: я милосердя хочу, а не жертву. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.
Я недосконалий, із різними духовними вадами, зі своїми слабкостями та я готовий робити кроки до змін. Такі слова усвідомлення та розкаяння стають новим етапом у житті кожного, хто насправді готовий докладати зусилля для творення нового себе.
Коли ми, такі недосконалі, налякані, спраглі любові і розуміння приходимо до Бога, Він, як найбільш люблячий Батько, розгортає перед нами обійми. Бо Він прийшов кликати не праведних, а грішних.
