Послання Апостола Павла до Римлян 16, 17–24.
17. Браття, благаю вас, остерігайтеся тих, що ширять незгоди і зневіру проти науки, якої ви навчились, і уникайте їх, 18. бо такі служать не Господеві нашому Христові, а власному череву, і милими та солодкими словами зводять серця простодушних. 19. Ваша слухняність дійшла до всіх. Ви моя радість, але я хочу, щоб ви були мудрі в доброму і чисті від зла. 20. Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами.
21. Вітає вас мій співробітник Тимотей, як також Лукій, Ясон та Сосипатр, мої родичі. 22. Вітаю вас у Господі я, Тертій, що написав цього листа. 23. Вітає вас Ґай, гостинний для мене і всієї Церкви. 24. Вітає вас Ераст, скарбник міський, і брат Кварт.
Євангеліє від Матея 13, 10–23.
10. В той час приступили учні до Ісуса і сказали до нього: Чому ти притчами говориш до народу?
11. Він у відповідь сказав їм:
– Тому, що вам дано знати тайни царства небесного, а тим не дано. 12. Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, візьмуть і те, що має. 13. Я тому говорю до них у притчах, що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не чують і не розуміють.
14. На них збувається пророцтво Ісаї, що каже:
Слухом почуєте, та не, зрозумієте,
і, дивлячись, не побачите,
15. бо серце в цього народу затовстіло.
Вони на вуха тяжко чують
і зажмурили свої очі,
щоб не бачити очима,
і вухами не чути,
і не зрозуміти серцем,
та не навернутись, щоб я зцілив їх.
16. Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, бо чують. 17. Істинно кажу вам: багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
18. Слухайте, отже, притчу про сіяча:
19. До кожного, хто чує слово царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був прийняв насіння край дороги.
20. А той, хто був прийняв його на кам’янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його приймає, 21. але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля слова, він швидко зневірюється.
22. А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.
23. Той же, нарешті, хто прийняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і приносить один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.
Слова і вчинки… З одного боку, ми всі розуміємо, що як мислимо, які думки висловлюємо, такими повинні бути й наші дії. Бо лише так ми залишаємося чесними самі зі собою і перед Господом.
Та часто те, що декларуємо, аби бути добрими в очах своїх знайомих, громади чи перед рідними, абсолютно не відповідає тому, як чинимо.
Питання подвійних стандартів часто стає перепоною до чесності. Я роблю так, як зручно виключно мені, а вже хтось інший хай буде зобов’язаний робити за всіма вимогами, правилами чи інструкціями.
Що такими діями сіємо і який врожай пожинатимемо?
