Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 15, 1-11.
1. Браття, пригадую вам Євангеліє, яке вам проповідував, яке ви і прийняли, в якім і стоїте. 2. Ним ви також спасаєтеся, коли держите його таким, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо.
3. Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням, 4. що був похований, що воскрес третього дня за Писанням, 5. що явився Кифі, потім дванадцятьом; 6. опісля ж явився більш як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, а деякі померли; 7. опісля явився Якову, згодом усім апостолам; 8. а наостанку всіх, немов якому недоноскові, явивсь і нені; 9. бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу. 10. Благодаттю Божою я є тим, чим я є і благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх них, та не я, але благодать Божа, що зо мною. 11. Чи то я, отже, чи то вони: так ми проповідуємо, і так ви увірували.
Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 7-16.
7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Євангеліє від Матея 19, 16-26.
16. В той час один юнак приступив до Ісуса і сказав:
– Учителю добрий! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?
17. Ісус сказав до нього:
– Чому називаєш мене добрим? Ніхто не добрий, тільки один Бог. Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.
18. – Яких? – питає його.
Ісус до нього:
– Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, 19. поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.
20. Каже юнак до нього:
– Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?
21. – Якщо хочеш бути досконалий, – сказав Ісус до нього, – піди, продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.
22. Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. 23. Тоді Ісус сказав до своїх учнів:
– Істинно кажу вам: трудно багатому ввійти в царство небесне. 24. Іще кажу вам: легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в царство Боже.
25. Почувши це, учні здивувались вельми і сказали:
– Хто ж тоді може бути спасенний?
26. Ісус глянув на них пильно й мовив:
– У людей це неможливо, Богові – все можливо.
Євангеліє від Матея 11, 27-30.
Сказав Господь своїм учням:.
27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.
Час від часу кожен із нас має потребу відійти від щоденної суєти і побути сам на сам із собою, відпочити і в певній мірі провести „перезавантаження“ думок, переосмислення всього, що робимо і навіть пошукати новий напрямок у своїй життєвій дорозі.
Та в цім усамітненні нам потрібен співрозмовник, який зможе вислухати і скерувати. Господь є запорукою того, що обрана дорога буде правильною. Лише Він здатен скерувати саме туди, де ми дійсно зможемо бути собою і діяти, згідно зі своїм покликанням.
Зрештою, якщо потребувати такої розмови і поради щодня, то зможемо убезпечити себе від хибних кроків, від складних і, часто, не потрібних та суєтливих дій. А внутрішній — душевний стан, перебуватиме в гармонії. Тобто не треба багато — лише щира розмова з Богом.
