Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 10, 7-18.
7. Браття, коли хто певний, що він Христів, нехай роздумає ще раз сам у собі, що так, як він Христів, так само й ми. 8. Бо якби я хвалився надто своєю владою, що нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився, 9. щоб не здавалося, що я намагаюся вас налякати листами. 10. Листи його, як дехто каже, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий і мова його жалюгідна. 11. Такий нехай знає: які ми на словах у листах неприсутні, такі будемо на ділі присутні.
12. Ми не відважуємося рівняти себе чи робити себе подібними до деяких з тих, які самі себе доручають; та тим, що міряють самих себе самими собою та роблять самих себе подібними до самих себе, бракує розуму. 13. Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але мірою правила, яке Бог дав як міру, яким і вас можемо досягнути. 14. Ми бо не розтягаємося над міру; а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми все ж таки до вас прибули з Євангелієм Христа. 15. Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами над міру за нашим правилом 16. і звіщатимемо Євангеліє ген поза вами, не хвалячися готовим на чужому полі. 17. Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться. 18. Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той, кого Бог поручає.
Євангеліє від Марка 3, 28-35.
Сказав Господь:
28. Істинно кажу вам: усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. 29. Але хто вирече хулу проти Святого Духа, тому повіки не проститься: він буде винен у грісі вічнім.
30. Вони бо мовили: « Він має нечистого духа ».
31. Приходять мати та брати його і, стоячи надворі, посилають до нього, щоб його прикликати. 32. Народ же сидів круг нього, і кажуть йому:
– Ось твоя мати і брати надворі тебе шукають.
33. Він у відповідь сказав їм:
– Хто моя мати та брати?
34. І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже:
35. – Ось моя мати та мої брати. Бо хто чинить волю Божу, той – мені брат, сестра і мати.
Кор. 10,18: “Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той, кого Бог поручає”.
Обраність для служіння — Господові, людям, близьким, тим, хто цього потребує. Чи має для цього бути якась особлива риса, щось таке, що різнитиме від інших?
Ми всі обрані, бо створені за подобою Господа. Ми всі обрані, бо нам дароване Життя. Єдине, що різнить — готовність і наш власний вибір шляху. Кожен може бути найкращим свідченням безнастанної Господньої любові й доброти. Кожен може стати віддзеркаленням саме такого життя, яке заповів нам небесний Отець.
Треба лише усвідомити: саме я — обраний Богом для цього.
