Послання Апостола Павла до Ефесян 2, 11-13.
11. Браття, пам’ятайте, ви, колись погани тілом, яких ті, що звуться «обрізанням», довершеним рукою на тілі, звуть «необрізанням», 12. що ви того часу були без Христа, відлучені від прав ізраїльського громадянства і чужі заповітам обітниці, без надії і без Бога в цьому світі. 13. Тепер же ви в Христі Ісусі, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христа.
Євангеліє від Луки 13, 18-29.
18. Сказав Господь притчу оцю:
На що схоже царство Боже?
19. До чого б мені його прирівняти? Воно схоже на гірчине зерно, що чоловік взяв і кинув у город свій, і воно вигналось і стало великим кущем, і птаство небесне гніздиться у його гілляках.
20. І знову промовив:
21. До чого мені прирівняти царство Боже? Воно схоже на закваску, яку жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.
22. Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. 23. Хтось сказав до нього:
– Господи, чи мало буде тих, що спасуться?
Він відповів їм:
24. – Намагайтеся ввійти через тісні двері, багато бо, кажу вам шукатимуть ввійти, але не зможуть. 25. І як господар устане й замкне двері, ви ж зостанете надворі й почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! – він відповість вам: не знаю вас, звідкіль ви. 26. Тоді ви почнете казати: ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. 27. Та він відповість: кажу вам – не знаю вас, звідкіль ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!
28. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у царстві Божім, самих же себе вигнаних геть. 29. Прийдуть тоді зі сходу й зі заходу, з півночі й з півдня, і возсядуть на бенкеті в царстві Божім.
***
Як і сьогодні, колись людям було дуже цікаво знати про те, що буде.
Тому й Ісуса питають про те, чи багато спасеться. Христос відповідає їм цікаво: не шукайте легких шляхів, але заходьте в тісні двері, щоб не лишитись на вулиці.
І справді світ відкриває перед нами безліч дверей, через які легко увійти. Значно важче входити крізь двері самозречення та пожертви, любові, про які прийшов говорити Ісус.
Але тільки так можна дістатись істини.
Тільки якщо гірчичне зерно зможе прорости всередині нас, закваска перетворить нашу середину – зможемо розуміти сенс нашого життя на землі, його тимчасовість.
Спастись або ні – це не вибір якогось фатуму, долі. Це вибір кожної окремої людини. Кожен з нас або встигає розгледіти зародка Царства Божого всередині себе, або замість нього вибодовує собі химерні царства швидкоплинних речей.
