Послання Апостола Якова 2, 1-13.
1. Браття, не зважаючи на особи, майте віру в Господа нашого, Ісуса Христа, прославленого. 2. Бо коли на ваші сходини ввійде чоловік із золотим перснем, у пишних шатах, і увійде вбогий у драній одежині, 3. і ви глянете на того, що носить пишні шати, і скажете йому: сідай тут вигідно, а вбогому скажете: стань там або сідай на моїм підніжку, 4. хіба тим ви не судите двояко між собою і не стаєте суддями, що судять несправедливо? 5. Слухайте, брати мої любі: чи ж не вбогих цього світу Бог вибрав, щоб збагатити їх вірою і щоб зробити їх наслідниками царства, яке він обіцяв тим, що його люблять? 6. Ви ж зневажаєте вбогого! Хіба то не багаті вас гнітять і не вони тягнуть вас на судилища? 7. Хіба то не вони ганьблять те гарне ім’я, яким називано вас? 8. Коли, отже, виконуєте закон царський за Писанням: люби ближнього свого, як себе самого, ви добре робите. 9. Коли ж вважаєте на особи, чините гріх; закон засуджує вас як переступників.
10. Бо хто ввесь закон дотримає і прогрішиться лише в одному, стає у всьому винуватий. 11. Бо хто сказав: не чини перелюбу, сказав також: не вбивай. Коли ж не чиниш перелюбу, але вбиваєш, ти стаєш порушником закону. 12. Говоріть так і робіть так, як люди, що мають бути суджені законом волі. 13. Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя стоїть вище суду.
Євангеліє від Марка 10, 23-32.
23. Сказав Господь:
– Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в царство Боже!
24. Учні були здивовані цими словами. Тоді Ісус знову заговорив до них і каже:
– Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в царство Боже! 25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в царство Боже.
26. Дивувалися вони ще більше й один до одного казали:
– Хто ж тоді може спастися?
27. Ісус, глянувши на них, мовив:
– У людей це неможливо, але не в Бога; у Бога все можливо.
28. І заговорив до нього Петро:
– Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою.
29. Ісус озвавсь і каже:
– Істинно кажу вам: нема такого, хто, кинувши свій дім або братів, або сестер, або батька-матір, або дітей, або поля, ради мене та ради євангелія, 30. не дістав би сторицею домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, тепер, у цьому часі, серед переслідувань, і в майбутньому віці життя вічне. 31. І багато з перших стануть останніми, а останні – першими.
32. Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними, і дивувались вони, ідучи за ним, і були в страху.
Напевно усім відома історія про багатого чоловіка, який, переодягнувшись, вирішив відвідати своїх знайомих. Ходив із дому в дім – і всюди його виганяли, подекуди і принижуючи. Лиш в одному домі його гостинно прийняли без огляду на становище – і тоді багатій виявив, ким є насправді і щедро віддячив господарю.
Не мислити стереотипами закликає нас біблійне вчення: не все те, що бачимо – і справді є таким, як нам здається. Перше враження про людину іноді більше, ніж оманливе.
Часто ми не знаємо, який шлях привів бездомного до життя, яке він веде, як і не знаємо ціни багатств знатного і шанованого.
Ми прагнемо знайомитися і налагоджувати “правильні” контакти із вигідними успішними людьми. Але чи то є і справді контакти з людьми, а чи лише із їхніми надбаннями, владою, можливостями?
У будь-яких стосунках і будь-де нам слід насамперед бачити людину перед собою, а не її статус, бо матеріальне – занадто оманливе у порівнянні зі справами, до яких ми покликані.
