Друге Послання Апостола Павла до Тимотея 4, 5-8.
5. Сину Тимотею, будь тверезим у всьому, знось напасті, виконуй працю євангелиста. Виконуй твою службу.
6. Бо я вже готовий пролити мою кровну жертву, і час мого відходу настав. 7. Я змагався добрим змагом, скінчив біг, віру зберіг. 8. Тепер же приготований мені вінець справедливости, що дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали його появи.
Послання Апостола Павла до Колосян 2, 8-12.
8. Браття, вважайте, щоб ніхто не звів вас підступно філософією та пустим обманом, за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом.
9. У ньому бо живе вся повнота Божества тілесно, і ви причасні тій його повноті. 10. Він бо голова всякого начала і власти. 11. У ньому ви були обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло обрізанням Христовим. 12. Поховані разом з ним у хрищенні, ви разом з ним також воскресли, вірою в силу Бога, який воскресив його з мертвих.
__________
Євангеліє від Марка 1, 1-8.
1. Початок євангелія Ісуса Христа, Сина Божого. 2. Як написано в пророка Ісаї:
Ось я посилаю мого посланця перед тобою,
який приготує тобі дорогу.
3. Голос вопіющого в пустині :
готуйте дорогу Господеві, вирівняйте стежки його.
4. Так виступив Іван, христячи у пустині та проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів. 5. І виходили до нього вся країна юдейська та всі мешканці Єрусалиму, христились від нього в ріці Йордані і визнавали гріхи свої.
6. Іван був одягнений в одежу з верблюжого волосу, носив ремінний пояс на бедрах і їв сарану й дикий мед. 7. Він проповідував, кажучи:
– Слідом за мною йде сильніший від мене, якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів. 8. Я вас христив водою, а він христитиме Духом Святим.
Євангеліє від Луки 2, 20-21; 40-52.
20. В той час пастухи вернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так як їм було сказано.
21. Як сповнилось вісім день, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус, ім’я, що дав був ангел, перше ніж воно зачалося в лоні.
40. Хлоп’я ж росло й міцніло, повне мудрости, і Божа благодать була на ньому.
41. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. 42. І як йому було дванадцять років, вони пішли за звичаєм на свято. 43. Коли минули ті дні й вони верталися, хлопчина Ісус зостався в Єрусалимі; батьки ж його про те не знали. 44. Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги і тоді почали його шукати між родичами та знайомими, 45. та, не найшовши, вернулися в Єрусалим, щоб там його шукати. 46. Через три дні найшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і питав їх. 47. Усі ті, що його слухали, дивувалися його розумові й відповідям. 48. Побачивши його, вони були здивовані, і його мати сказала йому:
– Дитино, чому ти так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.
49. Він відповів їм:
– Чого ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?
50. Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм.
51. І він пішов з ними, й вернувсь у Назарет, і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці. 52. Ісус же зростав мудрістю, літами і ласкою в Бога та в людей.
__________
Я змагався добрим змагом, скінчив біг, віру зберіг.
Гарне гасло на кінець життя, справді. Якби кожен зміг так наприкінці шляху так сказати – було б непогано. Та насправді ці слова можуть стати нашими й на щодень, щоб увечері перед сном ми ми щиро могли промовити їх собі й Богові.
Адже кожен новий день – це нове випробування нашої віри. Нашої доброти, любові до себе й до ближнього. Нашої витривалості в спокусах, нашого вміння дотримати слова насамперед самому собі.
Нехай ці щоденні змагання дійсно будуть добрими й чесними. Нехай під вечір ми зуміємо підбити підсумки і засинати спокійно, “скінчити біг”, а не все ще бігти і мордуватися якимись невирішеними, непроговореними речами, непопрошеними пробаченнями.
І нехай наша віра щоразу міцніє, зберігається нами і зберігає нас.
І він пішов з ними, й вернувсь у Назарет, і був їм слухняний.
Ще 12-літнім хлоп’ям Ісус знав, яку місію Він має на землі, тож вже починав до неї готуватися. Він слухав і запитував учителів у храмі – не тільки сам говорив, хоча був Сином Божим – але й уважно слухав.
В той же час Марія та Йосиф хвилювалися, що дитина пропала, довго шукали Його, допоки знайшли. Побачивши, що засмутив батьків, Ісус пішов із ними додому й був їм слухняний.
Чудовою рисою Сина Божого, на яку тут вказано аж двічі, є вміння слухати й чути. Адже це – дуже важливо у будь-яких стосунках. Часом ми наче маємо щось таке мудре до казання й забуваємо, що кожна нова розмова нам є для того, щоб щось нове почути, почерпнути. Що ближні й рідні, які є поруч – це великий дар для нас, і ми маємо вміти їх чути, розуміти їхні потреби та намагатися зрозуміти їхні очікування щодо нас. Це не означає, що ми маємо завжди відповідати чиїмось очікуванням, але що маємо бути добрими до людей, і що якщо хтось хвилюється за нас – то тільки тому, що любить нас і бажає нам добра.
Трохи більше чуйності й уважності до людей – і світ навколо нас дійсно ставатиме кращим.
Ілюстрація: Svetoslav Stoyanov (фрагмент картини “End of the Road”)
