Друге Послання Апостола Павла до Тимотея 2, 11-19.
11. Сину Тимотею, вірне слово: Коли ми з Христoм померли, з ним будемо й жити.
12. Коли терпимо, з ним будемо й царювати.
Коли його зрікаємося, і він нас зречеться.
13. Коли не віруємо, він зостається вірним, бо сам себе зректися не може.
14. Про це нагадуй, заклинаючи перед Богом, не сперечатися словами, бо то річ ні на що непотрібна, хібащо слухачам на руїну. 15. Старайся виявити себе перед Богом людиною випробуваною, робітником бездоганним, який добре настановляє слово правди. 16. Пустого марнослов’я уникай, бо воно дедалі більше провадить до безбожности, 17. і слово їхнє, немов пістряк, буде ширитися далі. 18. До них належить Іменей і Філіт, які відхилилися від правди, говорячи, що воскресіння вже було, і тим руйнують віру в деяких. 19. Однак тверда основа, яку поставив Бог, стоїть і має ось яку печатку: Господь знає своїх і «нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє ім’я призиває».
Євангеліє від Луки 18, 2-8.
Сказав Господь притчу оцю:
2. В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. 3. Була ж одна вдова в тім місті, яка приходила до нього й говорила: оборони мене від мого супротивника. 4. Довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: хоч я Бога не боюся, і людей не соромлюся, 5. але тому, що ця вдова мені докучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.
6. Тут Господь додав:
7. – Слухайте, що несправедливий суддя каже. А хіба Бог не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них? 8. Кажу вам: оборонить їх негайно. Тільки ж Син чоловічий, коли прийде, чи найде на землі віру?
Буває іноді, що ми вважаємо себе людьми віруючими, однак не відвідуємо церкви і фактично не робимо нічого для того, щоб зростати духовно.
Багатьох з нас змушують заглянути до храму лише серйозні проблеми. Коли добряче “припече”, людина шукає порятунку в Бога, бо ані статус, ані гроші, ані будь-які інші ресурси нічого не можуть вдіяти.
І Бог слухає. Бог не відвертається і не перелічує нам всіх тих разів, коли він приготував для нас гостину, чекаючи в церкві, а ми вирішили помолитись приватно, бо чого, зрештою, ходити до церкви. Бог бачить, як у розпачі біжимо до тих же священиків, яких вчора осуджували через чергову обновку – і не пригадує нам цього. Бо описаний вище приклад судді, жорстокого і твердошкірого, більш, ніж промовистий: жінка оббивала його пороги – і він виконав її прохання.
Бог не хоче нас карати, він – любить і хоче кожного привести до розуміння цієї Любові. Бог – Любов і як багато Він готовий давати нам щодня! Але от чи ми готові врешті зрозуміти це, встигнути впродовж свого життя зрозуміти це?
Тільки ж Син чоловічий, коли прийде, чи найде на землі віру?
