Друге Послання Апостола Павла до Тимотея 3, 1-9.
1. Сину Тимотею, знай це, що за останніх днів настануть скрутні часи, 2. бо люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, непокірні батькам, невдячні, безбожні, 3. без любови, непримирливі, осудливі, розбещені, жорстокі, недобролюбні, 4. зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні, ніж боголюбні, 5. вони мають бо вигляд побожности, сили ж її зреклися. Таких цурайся. 6. Бо то з таких походять ті, що влазять у доми і зводять легкодушних жінок, обтяжених гріхами, які дають себе вести різними похотями, 7. навчаються ніби ввесь час, але ніколи не можуть дійти до розуміння правди. 8. Як Янній та Ямврій противились були Мойсеєві, так ці противляться правді, люди зіпсованого розуму та не випробувані у вірі. 9. Але вони не матимуть успіху, бо їхнє безумство всім стане явним, як воно було з безумством тих.
Євангеліє від Луки 20, 45 – 21, 4.
45. Сказав Господь своїм учням:
46. – Остерігайтеся книжників, що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; 47. що поїдають доми вдовиць і довго моляться на показ – вони приймуть суворіше осудження.
1. Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбоні. 2. Побачив він також вдову убогу, що кидала туди дві лепти, 3. і сказав:
– Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. 4. Усі бо вони вкинули як дар Божий зі свого лишку, вона ж з убозства свого вкинула ввесь свій прожиток, який мала.
2 Тм. 3, 1–9. «За останніх днів настануть скрутні часи, бо люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники…»
Бачимо, як невтішно Господь описує останні часи, коли людська віра охолоне, коли навколо виникатимуть різні ідеології, загострюватимуться стосунки між людьми, помножаться гріх. Господь вказує, що все це буде, однак, цього не треба боятися.
Кожна людина робить вибір сама за себе. І які б обставини навколо нас не були, який би вибір не робили інші, які б не панували ідеології, вибір завжди залишається за кожним із нас.
Якою б не була темрява, але вона ніколи не затьмарить світла свічки, яка світить. Тому, усвідомлюючи недоліки, вади, різноманітні гріхи, які є в суспільстві, ніщо нам не заважає світити святістю нашого життя!
Лк. 20, 45 – 21, 4. «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх».
Господь серед інших жертводавців особливо виділяє цю вдову, яка кинула найменше, за людськими мірками, але каже, що її пожертва найбільша. І хоча вдова кинула найменше грошей – дві лепти, – вона віддала все, чим володіла. У такий спосіб вона принесла Богові цілковито все, а інші, багаті, кидали зі своїх надлишків.
Тут Євангеліє нагадує, що ми завжди можемо Богові щось дати, наскільки б ми не були бідні. Якщо маємо щире серце й довіру до Нього, то радо будемо жертвувати все, що маємо, заради Його Царства. Водночас Господь не очікує від нас нереальних пожертв, чогось особливого, того, чого в нас немає. Він знає можливості кожного з нас, тому очікує від нас, щоб ми дали йому кожен за своєю спроможністю: чи це пожертва, чи час на Божі справи, чи – що найважливіше – час на спілкування з Ним, а це є молитва!
Владика Венедикт (Алексійчук)
