Діяння Апостолів 5, 21-33.
21. В тих днях апостоли удосвіта ввійшли у храм і почали навчати. Тим часом прийшов первосвященик і ті, що були з ним, скликали синедріон і всіх старших синів Ізраїля і послали у в’язницю привести їх.
22. Та як слуги прибули, не найшли їх у в’язниці і, вернувшися, оповіли:
23. – В’язницю ми найшли міцно замкнену і сторожів на варті при дверях, та, відчинивши, всередині ми не найшли нікого.
24. Почувши ці слова, наставник храму і первосвященики збентежилися, що б воно могло статися. 25. Аж тут прибув хтось і звістив:
– Он ті мужі, яких ви вкинули у в’язницю, стоять у храмі і навчають народ.
26. Тоді наставник пішов із слугами, привів їх, та не насильно, боялись бо народу, щоб не побив їх камінням.
27. Привівши їх, поставили перед синедріоном, і первосвященик спитав їх:
28. – Ми строго були вам наказали цим ім’ям не навчати, і ось ви вашою наукою сповнили Єрусалим і хочете навести на нас кров цього чоловіка.
29. У відповідь Петро й апостоли сказали:
– Бога слід більше слухатися, ніж людей. 30. Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві. 31. Його Бог возвисив правицею своєю як князя й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння й відпущення гріхів. 32. І ми свідки цих подій, і Дух Святий, якого Бог дав тим, що йому коряться.
33. Почувши це, вони розлютилися і думали їх убити.
Євангеліє від Йоана 6, 14-27.
14. В той час, побачивши чудо, яке зробив Ісус, люди заговорили:
– Це справді пророк, що має прийти у світ.
15. Довідався Ісус, що вони хочуть прийти й узяти його силоміць, щоб зробити царем, і відійшов сам-один знову на гору.
16. Коли ж настав вечір, учні його зійшли до моря 17. і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже стало темніти, і Ісус ще не був прийшов до них. 18. І море схвилювалося, бо дув сильний вітер. 19. Пропливли вони яких двадцять п’ять – тридцять стадій аж бачать – Ісус іде по морю й наближається до човна – і налякались. 20. Він до них каже:
– Це я, не бійтесь!
21. І хотіли його взяти у човен, але човен зараз же причалив до землі, до якої прямували.
22. На другий день народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом зо своїми учнями і яким його учні відпливли самі. 23. Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли Господь воздав хвалу. 24. Отож коли народ побачив, що нема там ні Ісуса, ні його учнів, сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса. 25. Найшовши його по тім боці моря, мовили до нього:
– Учителю, коли ти прибув сюди?
26. Ісус відповів їм:
– Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому що їли хліб і наситилися. 27. Дбайте не про їжу, що минає, а про їжу, що лишається на життя вічне, яку вам дасть Син чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.
Наскільки нікчемною виглядає людська влада синедріону поряд із владою понівеченого і розп’ятого Ісуса.
Те, що проповідував Ісус, було від початку зовсім віддалене від земних амбіцій і виглядало зовсім нелогічно для ізраїльтан. Вони не змогли зустріти Ісуса, хоча й ходили з Ним тими ж вулицями.
Дуже часто, особливо, коли опускаються руки від якоїсь невдачі, здається, що ми – безсилі супроти усталених законів цього світу, систем, структур. Що наші вчинки і намагання щось змінити не мають сенсу через свою мізерність.
Однак Ісус був таким, як і ми. А що, якби і Він думав, що не зможе?
Одна Людина здатна змінити світ, якщо слухає волю Того, хто бачить значно більше, і довіряє.
