Діяння Апостолів 18, 23-28.
В тих днях, коли зійшов Павло в Кесарію, він пішов привітати Церкву і пішов у Антіохію.
23. Пробувши там деякий час, він рушив далі і пройшов за порядком Галатський край та Фригію, утверджуючи всіх учнів.
24. Один юдей, на ім’я Аполлос, олександрієць родом, людина красномовна й сильна в Писанні, прибув до Ефесу. 25. Він був наставлений на шлях Господній і, палаючи духом, говорив і навчав точно про Ісуса, дарма що знав тільки хрищення Івана. 26. І він сміливо став говорити в синагозі. Прискилла й Акила, почувши його, взяли його до себе й точніше викладали йому путь Божу. 27. Коли ж він хотів піти в Ахаю, брати заохотили його до того й написали учням, щоб його прийняли. І він, прибувши, багато помагав тим, що увірували, завдяки ласці; 28. бо він сильно поборював юдеїв, прилюдно доводячи з Письма, що Ісус – Христос.
Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 7-16.
7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Євангеліє від Йоана 12, 36-47.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
36. Поки маєте світло, віруйте у світло, щоб стати синами світла.
Сказавши це, Ісус відійшов і скрився від них.
37. Та хоч і як багато чудес він зробив перед ними, вони не вірували в нього, 38. щоб збулося слово пророка Ісаї, який сказав був:
Господи, хто повірив тому, що ми чули,
і рам’я Господнє кому об’явилось?
39. Вони не могли увірувати, тому що Ісая ще й так сказав був:
40. Він засліпив їм очі
й закаменив їм серце,
щоб очима не бачили,
щоб серцем не розуміли і не навернулись
та щоб я їх не вигоїв.
41. Це сказав Ісая, коли бачив славу його й говорив про нього. 42. Однак чимало з вельмож увірувало в нього, але через фарисеїв не признавалися, щоб їх не виключили з синагоги; 43. бо вони любили людську славу більше, ніж славу Божу.
44. Тоді Ісус скрикнув на ввесь голос:
– Хто вірує в мене, вірує не в мене, а в того, хто послав мене. 45. І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене. 46. Я – світло, і я прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в мене, не пробував у темряві. 47. Коли хто слухає моїх слів і не береже їх, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ.
Прп.: Мт. 43 зач.
Євангеліє від Матея 11, 27-30.
Сказав Господь своїм учням:.
27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.
Йо. 12, 46: “Я – світло, і я прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в мене, не пробував у темряві”.
Спілкуючись із людьми, завжди хочеться вірити, що в них запалена Господня любов і вони обов’язково захочуть поділитися нею. Що знають – так не розтратять її, а помножать.
Та, на жаль, в людях перемагає людське, а не Боже. Тоді вони не те, що не здатні самі помножувати Господню любов, але й перетворюють в темряву життя інших. І не завжди ці люди злочинці чи невіруючі, а лише надто поглинуті власною гординею.
