Діяння Апостолів 19, 1-8.
1. В тих днях, як Аполлос був у Коринті, Павло, пройшовши через горішні околиці, прибув у Ефес і, найшовши там деяких учнів, 2. спитав їх:
– Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?
Ті йому відповіли:
– Ми й не чули, що є Святий Дух.
3. І він спитав:
– Яким хрищенням ви христились?
Ті відповіли:
– Хрищенням Івана.
4. Тоді Павло промовив:
– Іван христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.
5. Почувши це, вони христились в ім’я Господа Ісуса. 6. Як Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити мовами і пророкувати. 7. Було ж їх усього яких дванадцять чоловіків.
8. Увійшовши у синагогу, три місяці там промовляв відважно, змагаючися й переконуючи про царство Боже.
Євангеліє від Йоана 14, 1-11.
Сказав Господь своїм учням:
1. Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, і в мене віруйте. 2. В домі Отця мого осель багато. Коли б не так, я б сказав вам, бо я йду приготовити вам місце. 3. І коли відійду й приготую вам місце, вернуся й вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. 4. Куди я йду, дорогу знаєте.
5. Каже до нього Тома:
– Господи, не знаємо, куди ти йдеш, і як нам дорогу знати?
6. Ісус йому сказав:
– Я – дорога, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. 7. Якби ви мене знали, і Отця мого знали б. Віднині знаєте його й бачили його.
8. Филип каже йому:
– Господи, покажи нам Отця, і доволі буде нам.
9. Мовить Ісус до нього:
– Стільки часу я з вами, і ти мене не знаєш, Филипе? Хто бачить мене, той бачить Отця. Як же ти говориш: покажи нам Отця? 10. Невже не віруєш, що я в Отці і Отець у мені? Слова, які говорю до вас, не від себе говорю. 11. Отець, який у мені пробуває, він творить діла. Віруйте мені, що я в Отці і Отець у мені; коли ж ні, через самі діла віруйте.
Йо. 14. 6: “Я – дорога, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. “
Бувають дні, коли почуваєшся цілковито розгубленим. Здається, що стоїш на роздоріжжі і не можеш розуміти, куди саме маєш йти. Страх помилитися, невпевненість, переживання – те, що в такі моменти не дають ступити крок. Бо що там далі? А що буде, якщо піду не туди? Як виправити, якщо помилюся?
В такі хвилини забуваємо, що насправді маємо тверду дорогу, вимощену для того, щоб досягли цілі – зустріли Бога. Але якраз наша боязнь і незнання закривають нам цей шлях. Та щоразу, коли крок за кроком ми змінюватимемо себе, аналізуватимемо свої вчинки, пам’ятатимемо, що маємо любити своїх ближніх, не зраджувати Божих сподівань, ми наближатимемося до Нього. І тоді не виникатиме ситуацій, коли дорога попереду буде для нас наповнена непевністю.
