Послання Апостола Павла до Римлян 11, 25-36.
25. Браття, не хочу, щоб ви не відали цієї тайни, щоб не були самі в собі велемудрі: засліплення впало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть усі погани, 26. і тоді увесь Ізраїль спасеться, як написано:
Прийде з Сіону Визволитель,
відверне від Якова безбожність.
27. Такий буде завіт мій з ними,
як відпущу гріхи їх.
28. Щодо євангелія, вони нелюбі Богові через вас, але щодо вибору Божого, вони улюблені батьків ради, 29. бо дари Божі й покликання невідкличні. 30. Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, 31. так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя. 32. Бо Бог включив усіх у непослух, щоб усіх помилувати.
33. О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови й недослідимі його дороги!
34. Хто бо коли зрозумів думку Господню?
Хто був його дорадником?
35. Або хто перше дав йому що,
щоб він те віддав йому назад?
Євангеліє від Матея 12, 1-8.
1. Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж його, зголоднілі, стали рвати колоски і їсти. 2. Побачили це фарисеї і кажуть до нього:
– Он твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу.
3. Він відповів їм:
– Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? 4. Як він увійшов у дім Божий і їв хліби предложення, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були. 5. Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу й не мають провини? 6. А я кажу вам, що тут більше, ніж храм. 7. Якби ви зрозуміли, що значить: я милосердя хочу, а не жертви, – ви безвинних не осуджували б. 8. Бо Син чоловічий – Господь і суботи.
Мт. 12, 7: “Я милосердя хочу, а не жертви”
Ми – християни. І щоразу, промовляючи молитву, йдучи а Святу Літургію, дотримуючи традицій – утверджуємося в цьому.
Ну, а життя диктує свої правила, є різні ситуації, в яких поводимося по-різному. Зрештою, завжди керуємося власним розумінням того, як варто поступити: колись за справедливістю, колись – за вигодою, колись – відповідно до настрою.
Хоча в нашому звичному житті, в нашій щоденній поведінці – і з рідними, і з тими, з ким перетинаємося, маємо керуватися найперше милосердям.
Бо ніщо в більшій мірі не засвідчить наше християнство, аніж те, якими ми є у своєму ставленні до ближнього. Заклик “Люби свого ближнього, як самого себе” (Мт. 22:39) – оце основа справжнього християнина.
