Послання Апостола Павла до Римлян 15, 17-29.
17. Браття, можу хвалитись у Христі Ісусі тим, що Боже, 18. бо я не смів би говорити про те, чого Христос не вчинив через мене для послуху логан, словом і ділом, 19. силою знаків і чудес, силою Духа Божого, так що я проповідував євангеліє Христове по всіх усюдах від Єрусалиму й околиць аж до Ілірику, 20. вважаючи, однак, за честь не проповідувати євангелія там, де Христове ім’я було вже відоме, щоб не будувати на чужій основі, 21. але як написано:
Ті, яким про нього не звіщалось, його побачать;
і ті, що про нього не чули, зрозуміють.
22. Тому я щоразу мав перешкоди прийти до вас. 23. Тепер же, не маючи більше поля праці в цих країнах і гаряче бажаючи з давніх літ до вас прибути, 24. надіюсь, ідучи по дорозі в Еспанію, побачити вас і що ви мене туди проведете, після того, як я трохи натішусь вами. 25. Тепер же йду в Єрусалим святим служити, 26. бо Македонія і Ахая рішили зібрати дещо на потреби вбогих святих у Єрусалимі. 27. Рішили, ба вони й винні їм, бо як погани стали спільниками їхніх духовних благ, повинні допомогти їм у тілесних. 28. Коли я це виконаю і вручу їм особисто цю збірку, виберусь від вас в Еспанію. 29. Знаю, що коли прийду до вас, прийду в повноті Христового благословення.
Євангеліє від Матея 12, 46 – 13, 3.
46. В той час, коли Ісус промовляв до народу, мати його та брати стояли надворі, бажаючи з ним говорити. 47. Каже один до нього:
– Он твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи говорити з тобою.
48. Він відповів тому, що говорив до нього:
– Хто моя мати і хто мої брати?
49. І вказавши рукою на своїх учнів, мовив:
50. – Ось моя мати й мої брати! Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати.
1. Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. 2. І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі. 3. Він повчав їх багато у притчах.
Дуже часто наші думки літають ген далеко від Бога. Вони різноманітні, про все, що лиш можна напридумати. Голова інколи навіть їх не вміщає. Та в них часто не має місця для того, хто нас створив. І це сумно.
Ісус є прикладом для нас. Він покірно та смиренно прийняв волю Отця. Став чоловіком і служив кожному. Дбав про кожного, хто цього потребував. Ми ж часто обираємо кому ми хочемо допомогти, а кому ні.
Намагаймося мислити,як мислив наш Спаситель. Стараймося бути гідними Його послідовниками в сучасності. Приймаймо ближнього, яким він є. А Отець Небесний віддасть сторицею.
