Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 6, 20 – 7, 12.
20. Браття, прославляйте Бога тілами вашими і вашими душами, які є Божі.
1. Відносно того, що ви мені писали, то воно добре чоловікові не займати жінки. 2. Однак, з уваги на розпусту, кожний хай має свою жінку і кожна хай має свого чоловіка. 3. Хай чоловік віддає належне жінці, так само й жінка – чоловікові. 4. Жінка не має влади над своїм тілом, а чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, а жінка. 5. Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою до часу, щоб на молитві, а потім сходьтеся разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю. 6. Кажу це як пораду, не як наказ. 7. Я бажав би, щоб усі люди були, як я, та кожний має свій особливий дар від Бога, один – такий, а другий – інший.
8. Кажу ж нежонатим та вдовицям, що добре їм, коли зостануться, як я; 9. але коли не можуть стриматися, нехай одружуються, ліпше дружитися, ніж горіти.
10. Одруженим же наказую не я, але Господь: жінка нехай не розлучається зо своїм чоловіком; 11. коли ж розлучиться, нехай зостанеться незаміжня або нехай помириться з чоловіком, і чоловік нехай не відпускає жінки.
12. Іншим же кажу я, не Господь: Коли який брат має невіруючу жінку і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає.
Євангеліє від Матея 14, 1-13.
1. В той час, колй дійшла чутка до Ірода четверовласника про Ісуса, 2. він сказав до своїх слуг:
– Це Іван Христитель! Це він воскрес із мертвих, і тому чудодійні сили діють у ньому.
3. Бо Ірод був схопив Івана, зв’язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; 4. Іван бо говорив до нього:
– Не можна тобі її мати.
5. Він хотів його вбити, та боявсь народу, бо його мали за пророка. 6. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; 7. і він, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. 8. Вона, під намовою матері своєї, сказала йому:
– Дай мені тут на полумиску голову Івана Христителя.
9. І засмутивсь цар, але задля клятви і тих, що разом за столом були, велів дати 10. і послав стяти голову Іванові в темниці. 11. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та подала своїй матері.
12. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його. І пішли та сповістили про те Ісуса.
13. Почувши це, Ісус відплив звідти човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним із міст пішки.
Подружжя – це зовсім не найлегша дорога людського життя. Каже апостол, що краще не одружуватись.
Однак бути одним цілим в подружжі Божий задум. І водночас досить тернистий шлях випробування нашої любові та жертовності.
Обіцяючи одне одному любов, ми, мабуть не дуже усвідовлюємо, наскільки багато ми прирікаємо.
Свій час, свій щодень, своє все.
Навчитись бути щирим і щасливим у подружжі – незмірне мистецтво, про яке треба просити Бога.
