Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 1, 18-24.
18. Браття, слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19. Писано бо:
Знищу мудрість мудрих,
і розум розумних зведу нінащо.
20. Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21. А що світ своєю мудрістю не пізнав Бога в Божій мудрості, Богові угодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22. Коли юдеї вимагають знаків, а греки шукають мудрости, 23. ми проповідуємо Христа розп’ятого – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, 24. але для тих, що покликані – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу силу і Божу мудрість.
Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 5, 15-21.
15. Браття, Христос умер за всіх, щоб ті, що живуть, не жили більш для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.
16. Тому, отже, віднині ми не дивимося ні на кого за людською міркою. Якщо й знали Христа по-людськи, то його тепер більш так не знаємо. 17. Тож коли хто у Христі, він нове сотворіння. Старе минуло, настало нове. 18. Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам служіння примирення. 19. Бо Бог у Христі примирив собі світ, не вважаючи на провини людей, поклавши нам на уста слово примирення. 20. Ми, отже, посли замість Христа, немов сам Бог закликає через нас. Благаємо замість Христа: примиріться з Богом. 21. Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми в ньому стали Божою праведністю.
Євангеліє від Йоана 19, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35.
В той час первосвященики і старші зібрали раду на Ісуса, щоб його вбити, і привели його до Пилата, кажучи:
6. Візьми і розпни його!
Каже їм Пилат:
– Візьміть його ви й розіпніть, бо я ніякої вини не находжу в ньому.
7. Юдеї йому відповіли:
– У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він зробив себе Сином Божим.
8. Як Пилат почув те слово, налякався ще більше. 9. Вернувся він ще раз у Преторію й каже Ісусові:
– Звідкіля ти?
Ісус не дав йому одвіту.
10. Каже йому Пилат:
– Зі мною не розмовляєш? Хіба не знаєш, що я маю владу відпустити тебе, і маю владу розп’яти тебе?
11. Відповів Ісус:
– Ти не мав би наді мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Тому, хто мене тобі видав, має більший гріх.
13. Пилат, почувши те слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Літостротон, по-єврейськи – Гаввата. 14. А був то день, коли приготовляли Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв:
– Ось цар ваш.
15. Ті закричали:
– Геть! Геть із ним! Розпни його!
Пилат каже їм:
– Царя вашого розп’яти?
Первосвященики відповіли:
– Нема у нас царя, крім кесаря!
16. І видав його їм на розп’яття.
17. Взяли вони Ісуса; і несучи свій хрест, він вийшов на місце, зване Череп, по-єврейськи Голгота. 18. Там його розп’яли і з ним двох інших з одного й з другого боку, Ісуса ж посередині. 19. Пилат велів зробити напис і прибити на хресті. Написано було: «Ісус Назарянин цар юдейський». 20. Багато з юдеїв читали той напис, бо місце, де був розп’ятий Ісус, було близько міста. Писано було по-єврейськи, по-грецьки і по-римськи.
25. При хресті Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Коли Ісус побачив матір і учня, якого він любив, що стояв біля неї, сказав до матері:
– Жено, ось син твій.
27. Потім каже до учня:
– Ось мати твоя.
І від тієї хвилини учень узяв її до себе.
28. По тому Ісус, знаючи, що все совершилось, щоб збулося Писання, мовив:
– Жажду.
30. Скуштувавши оцту, Ісус сказав:
– Совершилось.
І схиливши голову, віддав духа.
31. Тому що то була п’ятниця та щоб тіла не лишилися в суботу на хресті, бо був Великдень тієї суботи, юдеї просили Пилата, щоб переламали їм голінки і їх зняли. 32. Вояки прийшли й переламали голінки першому і другому, що були з ним розп’яті. 33. Та коли приступили до Ісуса і побачили, що він уже помер, голінок йому не ламали, 34. але один з вояків проколов йому списом бік і зараз же потекла кров і вода.
35. І той, який бачив, свідчить те, і свідчення його правдиве; і він знає, що говорить правду, щоб ви теж увірували.
Євангеліє від Марка 1, 16-22.
16. В той час Ісус, проходячи повз Галилейське море, побачив Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. 17. Ісус їм сказав:
– Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей.
18. І вмить вони покинули мережу й пішли слідом за ним. 19. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Івана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, 20. і відразу їх покликав. І вони зоставили батька Заведея в човні з наймитами та пішли слідом за ним.
21. Прийшли вони в Капернаум, і він у суботу відразу увійшов у синагогу і почав навчати. 22. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.
Марка 1, 17: “Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей”
Ви ділитеся своїми думками про віру зі своїми друзями чи знайомими, або хоча б із рідними?
В щоденній біганині часто вистачає часу хіба на коротку молитву. Хоча, кажуть, що найкращим свідченням христинства є ми самі. Те, я живемо. Як спілкуємося з колегами. Як поводимося в складних випадках.
Де межа вашого християнства? Чи не закінчується воно за порогом церкви чи з останніми словами молитви?
Невпинно пильнуйте, як свідчите про віру в Господа довколишнім.
