Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 1, 8-11.
8. Браття, ми не хочемо, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії жити. 9. Ми мали самі в собі вирок смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих. 10. Він визволив нас від такої смерти і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас, 11. як ви поможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається ради багатьох осіб, також багато хто складав за нас подяку.
Євангеліє від Луки 5, 27-32.
27. В тому часі, колй проходив Ісус, побачив митника, Леві на ім’я, що сидів на митниці і сказав до нього:
– Ходи за мною!
28. Той, кинувши все, встав і пішов за ним. 29. Потім Леві справив для нього великий бенкет у своїй хаті; була там велика сила митарів та інших з ними за столом. 30. Фарисеї та їхні книжники нарікали і, звертаючись до його учнів, говорили:
– Чого ви з митарями й грішниками їсте й п’єте?
31. Ісус у відповідь сказав їм:
– Не здорові потребують лікаря, але хворі. 32. Я прийшов не щоб кликати до каяття праведників, але грішників.
Так сумно чути, коли про живу людину говорять щось на кшталт “життя не склалось”, “згаїв життя”. Бо у суспільстві ми звикли до розклеяних ярликів.
Натомість Ісус першим говорить нам про те, що кожен має право виправити своє життя, яким би до того воно не було.
Якби всі ми були ідеальними, Христа нікому би було розпинати на хресті. І ніколи б не виникало ситуацій зради, образ, болю.
Однак ми всі потребуємо лікаря впродовж нашого життя. І неправильний крок не означає, що дороги назад немає.
