Святе Письмо з розважанням на 16 липня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 127 зач.; 2, 9 – 3, 8.

9. Браття, чого око не бачило й вухо не чуло, 
що на думку людині не спало, 
те приготовив Бог тим, що його люблять.

10. Нам же Бог об'явив те Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі. 11. Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, який у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого. 12. Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знати, що нам дароване Богом; 13. про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух: 14. духовні речі духовними словами навчаючи. Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить; це глупота для неї, і вона не може його зрозуміти, воно бо оцінюється Духом. 15. Духовна ж людина судить усе, але її ніхто не судить.

16. Хто бо пізнав думку Господню, 
щоб його навчати? 
Ми ж маємо думку Христову.

1. Та й я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі. 2. Я молоком поїв вас, не їжею, бо не могли її їсти, та й тепер ще не можете, 3. бо ви ще тілесні. Коли між вами зависть та суперечки, хіба ви не тілесні і не поводитесь як звичайні люди? 4. Бо коли хто каже: Я Павлів, а інший: Я Аполлосів, хіба ви не звичайні люди? 5. Що таке Аполлос? Що Павло? Слуги, через яких увірували, і то як кому дав Господь. 6. Я посадив, Аполлос поливав, але Бог дав зріст, 7. так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, але Бог,що дає зріст. 8. І хто садить, і хто поливає – одно; але кожний отримає свою нагороду згідно з своїм трудом.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 53 зач. 13, 31-36.

31. Сказав Господь притчу оцю:

Царство небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік і посіяв на своїм полі. 32. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.

33. Ще іншу притчу оповів їм:

Царство небесне схоже на закваску, яку бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.

34. Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, 35. щоб збулося сказане пророком:

Уста мої відкрию в притчах, 
оповім тайни, сховані від початку світу.

36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому.

Св. сщмч. Атеногена і десятьох учнів його Мт. 53 зач.; 13, 31-36.

Два дні тому ми розважали про щастя людини і в окремий спосіб виділялися щасливі очі і щасливі вуха. А сьогодні апостол Павло нас запрошує до поглиблення цих розважань. Тоді йшлося про щастя, яке походить від споглядання Господа і від слухання його Слова, а сьогодні апостол говорить про те, чого око не бачило і вухо не чуло. Він відкриває ту частину буття, яка людині, поки вона живе тут на землі, ще не відома. Її було відкрито апостолові Павлові, і він був у захопленні від побаченого, що приготовив Бог тим, які його люблять. 

Вже тут, перебуваючи на землі, людина відчуває присмак майбутнього, присмак трансцендентального. Вже тут людина може пізнавати задум Господній. Проте, процес пізнання залежить як від людини, так і від Бога. Людина не може сама пізнати Бога і його задум. 

Бог створив її такою, що вона була здатною прийняти об’явлення від Бога. Через об’явлення Бог виявляє себе людині. Саме для цього він дав людині свого духа, який її тримає при житті і поєднує її з Богом. 

Людина, яка складається з духа, душі і тіла, власне за допомогою духа може пізнавати Бога. Оце пізнання потім переосмислюється душевною складовою людини і проявляється у тілесній складовій. І тоді вже людина може усвідомлювати (як раціонально, так і емоційно) Божу присутність, пізнавати його доброзичливий і спасенний задум, а також радіти його здійсненню. А тілом людина може виявляти особисте пізнання Бога за допомогою вчинків.  

Апостол Павло вказує на дві діаметрально протилежні можливості життя: духовне і тілесне. Під духовною людиною він розуміє таку, що є ведена Святим Духом, відкритою на пізнання Божої мудрості, має духовне розпізнання, що приводить до виборів у житті і вчинків, які виявляють чесноти. Під тілесною людиною апостол розуміє таку людину, яка є абсолютно протилежною духовній.

Тілесна людина керується в житті не Божими настановами, а гріховними пристрастями, що виявляють егоїстичне коріння. Це, зазвичай, веде до протиставлення себе іншим і до ворожнечі. 

Пригляньмося до особистих вчинків, думок, мрій. Придивімося, скільки ще тілесного виміру присутньо у нас, яких Господь народив у хрещенні для духовного життя. Будучи отими немовлятами у Христі, зростаймо у повноту зросту Христового, стаючи відповідальними, зрілими дітьми Божими.

Слово благовісника